День вишиванки

"Українська вишивка - це "молитва без слів", а сама вишивка це є оберіг людини. Вишивка для українців  - могутній символ благополуччя в родині, а свято вишиванки символізує національну єдність. Це свято започатковано недавно, але вже стало традиційним, основна мета якого збереження українських цінностей, та їх популяризація, коли всі в робочий день одягають вишиванку на роботу, школу, садок.
  В рамках відзначення цього свята спільно з працівниками СБК у нашій бібліотеці відбулося свято "Чарівна сила вишиванки".

Треба жити і пам`ятати...

           

     8 травня День пам`яті та примирення. Це день поклоніння, встановлення поваги і шани усім борцям проти нацизму. Вся Європа, весь світ в цей день вшановують пам`ять загиблих у Другій Світовій війні.  

   А 9 травня Україна відзначає 73-ю річницю визволення від нацизму у Другій Світовій війні! Це день великої Перемоги, який несе у собі історію людського болю та страждань, подвигу та боротьби!  

   Не згасне в пам’яті людській, не відійде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого  народу.

   Ми - українці! Ми незабудемо подвигу своїх дідів і батьків. В цей день ми вшановуємо всіх хто боронив рідний край, хто захищав нашу країну. Біля Обеліска Слави відбулася година реквієм «Нас пам` ять кличе у роки війни».

Рознійчук Василь Федорович

                У Федора Михайловича й Анастасії Петрівни Рознійчуків з гуцульського села Требушани (тепер с. Ділове) на Рахівщині було шестеро дітей – п`ять синів і дочка. Двоє їх синів – Василь і Федір – були офіцерами чехословацької армії.

           Федір Михайлович у селі користувався авторитетом. Був людиною серйозною, справедливою, волелюбною. Завжди піклувався про майбутнє своїх дітей. Був добрим порадником, хоча до школи ходив лише пару днів. Працював у лісі, будував приватні будинки, був прекрасним косарем. Національно свідомий, брав активну участь у роботі місцевої організації національно – культурного товариства «Просвіта», очолював у 30-х років, напередодні захоплення Закарпаття хортіївською Угорщиною, сільський осередок цього товариства. І в перший же день  окупації його схопили угорські гонведи і неподалік с. Кваси, в урочищі Кокирчева Чопівка,  місцеві терористи стратили їх в нелюдський спосіб разом з іншими патріотами.

Рознійчук Федір Федорович

     Складний життєвий шлях пройшов Федір Федорович Рознійчук. У банку даних Закарпатського відділення Пошуково – видавничого агентства «Книга пам`яті України» є ксерокопія  його  біографії, написаної власноручно в Празі 1960 року.

Оригінал цього документа зберігається у військовому архіві особових справ чехословацької армії, який дислокується в словацькому місці Трнава.

       Федір Федорович в автобіографії повідомляє, що народився 1 жовтня 1917 року в Требушанах на Рахівщині (тепер с. Ділове). Народну школу відвідував у рідному селі, горожанську – в Рахові. Далі, працюючи, навчався самостійно. 

Володимир Шепета - заслужений працівник культури України

        Шепета Володимир Леонідович народився 01.06.1971 р. в с.Лісники,яке тепер є мікрорайоном м. Бережани  Тернопільської області. Батьки- Шепета Леонід Ількович і Шепета (Павлишин) Ольга Василівна,працювали на  Бережанському склозаводі. В сім’ї, крім Володі, було ще двоє дітей і як  найстарший допомагав батькам по господарству,зокрема,з семи років, у вільний  від навчання час, уже доглядав за  коровою на випасі,але з книгою на руках. Він підростав таким собі,  як іноді кажуть,різностороннім хлопцем,однак батьки змалку відчували його потяг до музики. Брат  Петро,здобувши вищу освіту в Тернопільському університеті ,працює в одній із шкіл Тернопільщини  вчителем трутового навчання,креслення та образотворчого мистецтва,а сестра Мар’яна, після закінчення Львівської консерваторії,на даний час є заступником директора Бережанської ДМШ.

          З дитинства Володимира вчила співати  колядки та інші українські народні пісні бабуся Шепета Пелагія Василівна( 1918 р. н.), яка в свій час мала чудовий голос і співала у місцевому хорі.