вівторок, 29 січня 2019 р.
Відомі люди нашого села
середа, 23 січня 2019 р.
Соборність України
вівторок, 1 січня 2019 р.
29 липня виповниться 120 років від дня народження Антуана де Сент - Екзюпері — видатного французського письменника, класика світової літератури. Він народився у французському місті Леоні в аристократичній сім’ї. З дитинства Антуан мріяв про небо і мрія здійснилася, він став військовим льотчиком, літає на гідроплані, випробовує літаки, доставляє пошту в Північну Африку, стає начальником французського аеродрому. Чого тільки не трапляється із Сент — Екзюпері під час польотів: робив вимушені посадки, прокладав нові траси, багато разів сам зізнавав аварій, лише дивом уникаючи смерті. Ремесло льотчика дало йому особливе бачення світу.
Відомий французький
письменник і легендарний військовий льотчик при народженні отримав кілька імен
– Антуан — Марі — Сент-Батист —Роже, але в подальшому житті обходився тільки
першим з них. Він став третім з п'ятьох дітей Жана де Сент-Екзюпері, віконта і
спадкоємця стародавнього роду перигорских аристократів, і з'явився на світ 29
червня 1900 року у французькому Ліоні. У чотири роки Антуан залишився без
батька. Його мати, Марі, уроджена де Фонколомб, красива, освічена і тонко
відчуває жінка, стала головною людиною для всього подальшого життя Антуана.
Хлопчика багато хто вважав некрасивим – при його зростанні і високому
атлетичному складення у нього були неправильні риси обличчя і кирпатий ніс, за
який однолітки дражнили його ‘звіздарем'. Але мати називала сина ‘король —
сонце' за його рідкісну доброту, веселий незлобивий характер і любов до
природи.
За
сімейною традицією, Антуан навчався в католицьких навчальних закладах. Він
навчався в ліонській Школі Братів-християн, потім у католицьких коледжі єзуїтів
у Manse і в Швейцарії. У 12 років Антуан вперше піднявся в повітря на літаку,
проте не мріяв про польоти, а про море. Він готувався до екзаменів у Вищу
військово-морську школу і займалася на підготовчих курсах паризького військово-морського
ліцею, але зазнав невдачі на вступних іспитах. Тоді Антуан вирішив стати
архітектором і записався вільним слухачем в паризьку Школу витончених мистецтв.
У 1921 році, ще до отримання диплома, Сент-Екзюпері призвали в армію. Він не
став наполягати на продовженні при відстрочки від скликання, належної йому для
завершення освіти, і записався в винищувальний полк.
Армійська служба
Антуана почалася з роботи в бригаді ремонтників, і несподівано він відчув, що
авіація – це його справжнє покликання. Сент-Екзюпері здає іспит на цивільного
льотчика, і передислоковується в Марокко, де отримує кваліфікацію військового
пілота. У 1921 році, після закінчення офіцерських курсів, він стає молодшим
лейтенантом. Військову службу Антуан закінчує вже у Франції.
Сент-Екзюпері починає писати. Уже
перший його роман «Пошта на Південь» (1929) отримав схвальні оцінки
читачів та критики. Ще більший успіх мала повість «Нічний політ» (1931), а
третя книга «Планета людей» (1939) принесла Антуанові де Сент-Екзюпері
світову славу. З початком другої світової війни письменник зголошується до
армії. Комісія визнає його непридатним до польотів, але ціною неймовірних
зусиль Сент-Екзюпері добивається свого і знову стає військовим льотчиком. Коли
фашисти захопили його батьківщину, йому довелося емігрувати до США. Там він
пише повісті «Військовий льотчик» (1942) та «Лист до
заручника» (1943). Ці книги стали дійовою зброєю французького Руху
Опору.
В Америці Екзюпері написав і свій найзнаменитіший твір — казку «Маленький принц» (1943), яка стала останнім завершеним твором письменника. У нього було ще багато задумів, проте Екзюпері знову добивається права сісти за штурвал військового літака. Він уже немолодий, до того ж покалічений. Та хіба це може його стримати? Влітку 1944-го 44-річний майор Сент-Екзюпері дістає дозвіл ще на дев’ять бойових польотів. З дев’ятого польоту він не повернувся, навічно залишившись у небі разом зі своїм Маленьким принцом…»
Поки живе мова - житиме й народ...
"Найбільше і найдорожче добро в кожного народу - це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування." Панас Мирний
Щороку 9 листопада в день вшанування пам"яті Преподобного Нестора літописця Україна відзначає чудове свято - День української писемності і мови. Тисячоліттями, віками, роками плекала її земля предків, передавала з покоління в покоління, вкладаючи в неї народну душу. Українська мова загартована багатовіковою історією та відточена творчістю найталановитіших українських письменників. Саме мова є душею нації, її генетичним кодом.
Для користувачів бібліотеки в цей день була представлена книжкова виставка "Любіть рідну мову", та спільно з Будинком культури підготовлено поетичну хвилинку "Лунай величне наше слово" .
Варто докладати зусиль, аби українська мова не тільки зберігалася, але й розвивалася. Нею потрібно розмовляти, писати, адже вона наша рідна мова.
"Єдиний скарб у тебе - рідна мова.
Заклятий для сусіднього хижацтва.
Вона твого життя міцна основа,
Певніша над усі скарби й багатства."
П. Куліш