Туристичний маршрут "Ділове - Піп Іван"
1. Тематика маршруту краєзнавча
2. Населені пункти село Ділове, присілок Круглий, Хмелів
3. Екскурсійні об’єкти шкільний музей, пам’ятка архітектури –дерев’яна
церква ХVІІІ століття, мармуровий кар’єр,
комплекс Центр Європи, гора Піп-Іван
4. Сезонність круглорічний
5. Спосіб пересування пішохідний
Діловецька ЗОШ Дерев’яна церква ВАТ МК "Трибушани"
Двадцять кілометрів на південь від місця злиття Білої і Чорної Тиси в підніжжі гірської вершини Піп-Іван у долині вузькою, майже десяти кілометровою смугою простяглося сучасне село Ділове з двома присілками: Круглий – на північному сході і Хмелів – на південному заході. З усіх боків село наче стискають два гірські масиви Гуцульських Альп та Свидовецького хребта. Долина в міжгір’ї вузька. В найширшому місці – не більше кілометра.
Хто ж ми–діловчани? Нащадки описаних у легенді трьох братів Бушанів, нащадки гордих гуцулів, бойків та опришків, що втікали від гніту панів, а може нашими предками були румуни, що здавна жили на Мараморощині? Коли і ким засновано село Ділове (Требушани)? Ким були перші поселенці, де вони розселялися? Ким були мої прадіди? Чому село названо Ділове?
Щоб одержати відповіді на ці питання, було багато опрацьовано наукової літератури, спогади старожилів та послуги Інтернету. В результаті виникло ще більше питань – бо виявилося, що „Бушани” родом з містечка - фортеці Буші що на Вінничині. Цю фортецю було знищено в 1653 році під час осади польським військом. Існує навіть легенда, що після загибелі фортеці живими залишилися лише один дід з своїми трьома синами. З Буші родом Бушинські, що і досі проживають на території села і області. Саме ця версія, здавалося, була найбільш імовірною, романтичною і туристично привабливою. Здавалося, що співанки та місцеві перекази підтверджували б цю легенду. Оповідувачі розказували, що Бушани були людьми з подібною до нашої, але трохи іншою мовою, що були вони великі гуляки, вбиралися інакше, ніж наші люди, мали красивий одяг. Більшість старожилів розказували, що їх діди родом з бойків, інших з румунського боку і всі вони були як не лісорубами, то пастухами.
Багато необхідної інформації можна отримати із книги Павла Чучки ”Прізвища закарпатських українців. Історико - етимологічний словник”. Виявилося, що на мапі „Мараморошського повіту” на якій вказані населені пункти, що утворилися на Мараморощині з початку 15 ст. до кінця 17 ст. на місці нашого села показано два поселення - Требуша та Білий Потік. Обидва ці поселення згідно позначень засновані в кінці 16 ст. на поч.17ст. В книзі нарисів про історію народностей та поселень „Народності і суспільний устрій Марамороського комітату” Бийлоя Вільмуша 1943 року дано назви населених пунктів у реєстраційних документах, коли і як створені, прізвища землевласників та роки володіння, імена та прізвища поселенців, їх статус та рік реєстрації в документах, назви архівних документів. Відповідно до досліджень цієї книги спочатку виникли Требушани. Бийлої зробив такий запис „1600 –Трібушо (уг.Тribusa), 1605–Требушшо (Trebussa), 1715 - Требушо (Trebusa). Притисянське поселення кінця 16ст. Бичківського маєтку. Русинське кріпацьке поселення”. Хоча поселення на території села існувало з кінця 16 ст. відомостей про людей, що жили до 1600 року в селі немає. Білий Потік виник пізніше. В книзі записано „1684 - Білий Поток (Fejer Patach), 1696 - Білий Поток (Fejer Patak). Бичківський казенний маєток створив поселення в другій половині 17 ст. на березі Тиси там, де вливається Білий Потік. Русинське кріпацьке поселення”. Тобто наші обидва поселення як і всі інші населенні пункти в нашому районі були кріпацькими - тобто належали панам, поселенцями були слов’яни. Отож, питання про заснування села Ділове знято.
