4 лютого 2026 року, у межах Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Джура» відбулася пізнавальна подорож учнів 4-х класів (пед.- орг. Юркуц С.Ю , вч.Никоряк Л.М. та вихователь ГПД Мендрешора Е.Ю. ) до бібліотеки, у краєзнавчий відділ «Гуцульська хата».

Під час зустрічі діти ознайомилися з побутом і життям гуцулів, дізналися про традиції, ремесла та звичаї рідного краю. Також учні з цікавістю слухали містичні історії, які завідувачка бібліотеки Мишуляк Г.І. розповідала та зачитувала з папки-накопичувача «З уст односельчан». Окрему увагу було приділено легенді про походження назви села Трибушани (Ділове), яку розповіла директор Будинку культури, Якобіщук Г.В.

     Легенди, таємничі оповіді й давні вірування викликали щире захоплення в дітей та додали зустрічі особливої загадкової атмосфери. Такі розповіді зберігають пам’ять поколінь і допомагають юним джурам усвідомити, що історія рідного краю починається з маленької батьківщини.

                                                                                     

 

  22 січня 2026р, в Діловецький ЗЗСО I-III ступенів з нагоди Дня Соборності України , працівники культури підготували для учнів 5-х класів ( вч.Руснак М.Ю.) патріотичну годину у форматі квесту «Україна нас єднає» .

Захід став справжнім уроком єдності та любові до Батьківщини. Проходячи тематичні зупинки, школярі відкривали для себе важливі сторінки боротьби українського народу за незалежність і соборність, поглиблювали знання про державні символи, національні цінності, культуру, архітектуру , звичаї, традиції та героїчну історію нашої держави.

Працюючи в командах, діти не лише виконували завдання та відповідали на запитання, а й вчилися бути разом, підтримувати одне одного, відчувати відповідальність за спільну справу.

Квест проходив у жвавій, дружній та патріотичній атмосфері, сприяв формуванню національної свідомості, вихованню любові до рідної землі та розумінню того, що тільки разом ми є сильною та неподільною державою.

Захід подарував дітям нові знання і розуміння того, що єдність — наша сила.

У бібліотеці також оформлено тематичну виставку «День Соборності: погляд у майбутнє». 

             

              

                                                        

       Елемент одягу,який був невід'ємною частиною вбрання                                                                      гуцулів???

Це- черес, ремінь, букурія та ін - шкіряні пояси, які носили гуцули чоловіки.

Окрім того, що він виконував захисну, оздоровчу, підтримуючу, прикрасову функцію, він був і оберегом, захищаючи від навроків та чорної магії.

Черес був невід'ємним атрибутом гуцульського газди і в залежності від кількості пряжок та оздоблення свідчив про його статус, був також святковою прикрасою й родинною реліквію, яка передавалася нащадкам в спадок з роду в рід. Черес ставав предметом гордості та достоїнства.

Найчастіше його носили заможні газди, вівчарі, бокораші, лісоруби, опришки та ін.

Череси існують різних розмірів від одної пряжки— "малий ре­мінь", "букурія", "пасок" та на дві, три, чотири, пряжки і "великий ремінь" на п'ять, шість пряжок.

На Рахівщині гуцули носили ремені від 3 до 6 пряжок. Пояс виготовляли із цілого шматка гладкої волячої або коров'ячої шкіри, зігнутої вздовж навпіл так, що згин був унизу. Вгорі його зшивали, окрім тих ділянок, де утворювали кишені. В них ховали тютюн, монети, патрони та ін.

Завширшки пояс сягав від 20 до 60см (траплялися випадки, коли його для зручності обрізали під пахвами).

 Різдво Христове — свято світла, надії й єдності.

Святий вечір, щира молитва, коляда— це наші давні традиції, що єднають покоління.

Зберігаючи ці традиції, у нашому будинку культури, відбулася імітація Святої вечері «Святий вечір: жива традиція» , яку відтворили активісти будинку культури.

Вони з великою любов’ю та старанням колядували , промовляли щирі різдвяні побажання, звертаючись до кожної української родини. Діти щиро бажали здоров’я, злагоди, достатку, віри та Божого благословення всім , а нашій державі - Миру та Перемоги!

 Українські зимові свята – це відображення нашої культури. І в нашому селі збереглися  ці традиції, як дорослими так і дітьми.

І в бібліотеку завітали незвичні гості - це веселі щедрувальники, які привітали колядками, щедрівками та щирими побажаннями.