Мир — це дитячий сміх, щаслива родина, безпечний дім, можливість навчатися, мріяти та будувати своє майбутнє на рідній землі.

     З нагоди Міжнародного дня миру працівники культури підготували для учнів 6-х класів літературно-творчу годину «Хай щастю дитини не буде кінця» (вчителі: Євіцька К.П., Руснак М.Ю., педагог-організатор Юркуц С.Ю.).

   На початку заходу хвилиною мовчання вшанували пам’ять усіх дітей, які загинули внаслідок війни в Україні.

   Під час зустрічі учні прослухали легенду про символ миру — білого голуба , взяли участь у цікавих вікторинах, творчих завданнях та із задоволенням ділилися власними думками про те, що для кожного з них означає МИР.

    Було весело, пізнавально, щиро та по-дитячому тепло. А найголовніше — ми ще раз переконалися, що мир починається з кожного з нас: з доброго слова, взаємоповаги, дружби та бажання берегти одне одного.

                                  
              

Гід для ветеранів:

     Простими словами про медичні гарантії 2026

З метою інформування ветеранів і ветеранок про гарантовані державою медичні послуги, маршрути отримання медичної допомоги та доступні програми підтримки Національна служба здоров’я України підготувала «Гід для ветеранів: простими словами про медичні гарантії 2026».

У Гіді зібрано роз’яснення щодо:

• первинної, амбулаторної та стаціонарної медичної допомоги;

• лікування травм війни та їх наслідків;

• реабілітації, зокрема після ампутацій;

• психологічної та психіатричної допомоги;

• стоматологічної допомоги та зубопротезування;

• забезпечення лікарськими засобами;

• довготривалого медичного догляду;

• медичної допомоги при серцево-судинних, онкологічних та інших захворюваннях;

• алгоритму дій у разі порушення прав пацієнта.

Гід буде корисним як ветеранам і ветеранкам та членам їхніх родин, так і фахівцям, які працюють із ветеранською спільнотою та надають консультаційну підтримку щодо отримання медичних послуг.

Завантажити Гід можна за посиланням: https://backend.nszu.gov.ua/.../gNWKPdK3byAfFQuJVPwOK63LO...

Ветеранська політика

"Талантом окрилена юність"

 

                                  Дебют Анастасії Пронюк
     Пронюк  Анастасія- молода,  харизматична особистість.

  Народилася  в с. Ділове, 11 січня 2004 року.

У 2010 році пішла у перший клас Діловецької ЗОШ І-ІІІступенів.  Вже починаючи з початкових класів захоплювалася читанням книг і віршів. А зрозуміла, що це непогано їй вдається вже після закінчення школи, коли переглядала свої збережені нагородження і грамоти, отримані у початковій школі. Українська література надзвичайно різноманітна та цікава. Книги на будь-який смак, тільки було б бажання читати. Але все ж для себе вирішила і впевнилася, що  улюбленими  авторами є Ліна Костенко та Тарас Шевченко. Після закінчення середньої школи в 2021  р. вступила до Чернівецького Національного Університету ім. Юрія Федьковича на спеціальність «Середня освіта. Українська мова та література». Вже будучи студенткою, з’явилося нове захоплення писати вірші.

 У її творчості, ще, не так  багато віршів, але більшість з  « депресивним настроєм»,  ( і це пов`язано з подіями, які відбуваються в нашій країні).   Викладачі  Університету називали їх «філософськими», не всі, напевно їх  зрозуміють, але  вони індивідуальні. Бо творчість,  не має шаблонів і сталих зразків.

Деякі вірші  стали своєрідним художнім літописом війни. У такі непрості часи для нашої держави, відчувається туга, біль,  розпач, жахіття війни . Та разом з тим оживають сила, хоробрість, відданість, честь, незламність.

Моя муза - не моє кохання,

     Моя муза - це творчий процес.

        Моя муза - це день розцвітання,

       Моя муза - роботи прогрес.            *******************************************************************

Весна -

Нове життя

І я .

Війна триває,

Хтось помирає,

 А час іде

Щось нам несе

До перемоги наближає.

Цвіте усе

І я

Птахи співають

І співом оживляють .

Всі переживем

І я

Птахи нас звеселяють…

Розраду усиляють .

Душа є вічна

І я

Любов  лиш і спасає.

І віра !

Й віра !

І любов ! 

Сама собою я росту

І починаю завжди знову,

Оту дорогу нелегку -

Пам’ятатиму ще довго.

Лиш дуже шкода, що колись

Усе минеться…

Благодійний ярмарок "Творимо добро разом"

              23 серпня, у День Державного Прапора України та напередодні 35-ї річниці Незалежності України, у нашій громаді відбувся благодійний ярмарок на підтримку Збройних Сил України «Творимо добро разом».

   Цей день став справжнім прикладом єдності, щедрості та любові до України.       Завдяки спільним зусиллям нам вдалося зібрати 38 000 гривень, які будуть передані на потреби ЗСУ.

    Щиро дякуємо кожному, хто долучився до цієї доброї справи!

Дякуємо всім господиням за неймовірне різноманіття домашніх смаколиків.      Кожна страва була приготовлена з любов’ю, теплом і щирим бажанням допомогти нашим захисникам.

    Особливою родзинкою ярмарку стали смачний бограч та запашний плов.    Окрема щира подяка благодійникам, які їх приготували та пригостили всіх присутніх!

    Окрасою ярмарку стали чудова патріотична фотозона та неймовірний торт, створені з любов’ю до України.

    Бібліотекою було оформлено виставку вишивок та книжково-ілюстративну виставку «Україна: літопис Незалежності», яка розповідає про шлях нашої держави до свободи та незалежності.

     Було смачно, тепло, атмосферно, весело та по-справжньому незабутньо! Але найцінніше — ми вкотре довели, що разом можемо зробити багато доброго.

    Нехай наше спільне добро повернеться кожному сторицею, а наша єдність стане ще однією силою на шляху до Перемоги.

                                    

Відомі люди села

                         

    Лис Валерій Валерійович – офіцер Збройних Сил України

   Лис Валерій народився 22 січня 1990 року, в смт. Ярмолинці Хмельницької області, в інтелігентній сім`ї. Батько Валерій працював лікарем – рентгенологом районної лікарні, а мати Леоніда займала посаду завідуючого організаційним відділом Ярмолинського райвиконкому. Однак, із-за хвороби батьків ще дитиною переїхав жити до тітки в селоДілове, що на Рахівщині, і його опікуном стала  тітка Галина, вчителька історії місцевої школи, яку він називає мамою. Тут він і став первачком  Діловецької середньої школи. За роки навчання був справжнім активістом і старанним учнем. Займався спортом, танцями, малювання, різьбленням по дереву, співав у різновікових хорових колективах, відвідував театральний гурток, складав вірші. Неодноразово був учасником та призером районних олімпіад і конкурсів.  Але з дитинства мріяв стати військовим. Для нього зразками у виборі цієї професії була бабуся по батьковій лінії Лис Євгенія Земівна. Вона під час Великої Вітчизняної війни в 17 років поступила у пілотну військову школу, що дислокувалася поблизу м. Тайга Кемерівської області (звідти очевидно була і родом).  Після закінчення підготовки воювала на фронті у складі відомого жіночого полку (п/п 54824) й літала разом з іншими пілотами на т.зв. «кукурудзянику», а потім на ЛІ-2, лякаючи нацистів нічними бомбардуваннями, за що вони їх прозвали «нічними відьмами», а також учасник війни дідусь Лис Сергій з яким вони познайомились на фронті, та його рідний дядько Віталій, що в свій час проходив строкову службу в Німеччині. Отримавши свідоцтво про неповну середню освіту Валерій, незважаючи на військо-політичну ситуацію в державі, вступив до Київського військового ліцею ім. І. Богуна, таким чином здійснив перший крок на військовій стежині. На той час уже помер батько, а мати хворіла і згодом, у 2007 році, її теж не стало.

    Життя і навчання ліцеїста значно відрізнялися від звичних йому шкільних буднів, але В. Лис швидко призвичаївся та почав успішно освоювати військову справу. Так у складі кращих ліцеїстів 2000 року, після вишколу в навчальному центрі "Десна», що на Чернігівщині, він вперше взяв участь у параді на Хрещатику з нагоди Незалежності України, що потім повторювалося неодноразово. Згодом добре склав іспити та вступив до Львівського інституту Сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного, який потім став Львівською Національною академією Сухопутних  військ.