30 січня
1930 року на Житомирщині народився Всеволод Нестайко - один із найвидатніших
українських класиків дитячої літератури, автор багатьох творів для дітей.
Батько хлопчика Зиновій Нестайко у 1920-х
роках був січовим стрільцем, воював у лавах УГА, знав п’ять мов. Дід і прадід –
відомі на Галичині греко-католицькі священники. Мати – Марія Іванівна – була
вчителькою. Коли малому виповнилося три роки – тата як ворога народу
розстріляли енкаведисти. Голодомор, який вирував на теренах України погнав
вдову з маленьким сином до сестри в Київ. Відтоді все своє життя письменник
прожив у цьому місті. Освіту хлопчик здобував у звичайній десятирічній школі,
яка була в тому ж приміщенні, що й квартира Нестайків. Мама працювала там
вчителькою.
Безтурботне дитинство
скінчилися в одну мить – почалася німецько-радянська війна. Всеволоду тоді було
11 років. Разом із мамою вони пережили страшні роки німецької окупації. Щоб
учні не забули вивченого матеріялу, Марія Іванівна організувала у своєму житлі
підпільну школу. Ці уроки допомогли й самому Нестайку, коли відкрилися
навчальні заклади, хлопця зарахували до старших класів.
По завершенню навчання
Всеволод вступив на філологічне відділення Київського університету, адже вже
давно твердо вирішив, що література – це його життєвий шлях. Бідний студент
зазнав усіх тяжкостей буття – голод, холод, та юнак ніколи не втрачав віри у
краще майбутнє. Завжди усміхнений, веселий, одним словом – оптиміст, можливо,
що саме від діда по материнській лінії, Івана Семеновича Довганюка, він
успадкував незвичайне почуття гумору.
Часто повертаючись
думками в дитинство, Всеволод Нестайко вирішив писати для дітей. Перші
оповідання письменника з’явилися в журналах “Барвінок” та “Піонерія”. Дебютна
книжка “Шурка і Шурко” вийшла в 1956 році. У своїх творах Нестайко засуджував
зло, заздрість, малодушність, натомість стверджував чесність, відкритість та
добро. Майже 50 років свого життя Всеволод Зіновійович присвятив написанню
дитячої літератури. Майже тридцять книжок створив казкар.