Квасівський метеорит

Метеорит падав у с. Кваси, що на Закарпатській Гуцульщині

         Про те, що в с. Кваси на Закарпатській Гуцульщині падав метеорит, я вперше почув влітку 1982 року. Це у розмові згадав колишній голова Закарпатської обласної ради професійних спілок Юрій Іванович Стенчук, який був родом із цього села. Тоді ця інформація здалося мені якимось жартом. Подумав, що Кваси і метеорит, Кваси, і космос -  щось не дуже сумісне, хоча в той час космічна тема серед людей була дуже популярна. Минуло майже 50 років. І ось декілька днів тому мені зателефонували директор Квасівського санаторію «Гірська Тиса» Кирпа Микола Олександрович та головний лікар цього закладу Біляк Іван Павлович і повідомили про те, що до них приїжджає знімальна група, яка буде займатися документальним фільмом про падіння в селі метеорита і чи я б не згодився дати інтерв’ю з цього приводу. Прийшлось погодитись. Але перед тим заглянув у мережу Інтернет і знайшов ще деяку інформацію про те падіння.

         На запит про Квасівський метеорит у Вікіпедії (Всесвітній енциклопедії) появилася інформація, що метеорит під назвою Боркут (Borkut) дійсно впав у межах села 13 жовтня 1852 року о 15 годині. Тут же наводяться координати падіння: 48⁰,9^І,00^ІІ північної широти та 24⁰,17^І,00^ІІ східної довготи і його загальна вага (точніше те, що залишилося від нього після падіння, тобто горіння в навколишній земній атмосфері) становила 7 кг. Тут же повідомлялося про те, що метеорит  Боркут знаходиться в Тюбінгенському університеті у Німеччині.

Славні імена Рахівщини: Йосип Тур

 
 

Йосип Тур – заслужений тренер України з гірськолижного спорту, 18-триразовий чемпіон України

Й.С. Тур народився 14.03.1936 р. у с. Кваси Рахівського округу, за Чехословаччини. Його батько, Тур Станіслав, із сім’єю приїхав сюди на початку 30-х років ХХ ст. з Турянської долини нашого краю як спеціаліст залізничної дороги, на якій він і працював. Мама, Марія, була домогосподаркою і займалася домашнім господарством та вихованням трьох синів. Змалку Йосип полюбляв взимку возитися та санчатах, а потім і на лижах, тим більше, що засніжені навколишні схили пагорбів і гір Квасів сприяли цьому. У сім неповних років, за Угорщини, батьки, що почали жити в Рахові, віддали його в перший клас Рахівськї народної школи, але з проходом через Карпати лінії фронту періоду Другої світової війни навчання припинилося. У вересні 1945 року продовжив навчання вже у Рахівській середній школі, яку успішно закінчив у 1954 році, особливо з фізичної культури, у яку входила й лижня підготовка. Свою трудову діяльність розпочинає кочегаром паротяга вузькоколійної залізниці Рахівського лісокомбінату, по якій вивозили зрубаний ліс із Богданської долини. Але бажання займатися спортом зробило свою справу і у 1955 – 1959 роках навчається у Львівському державному інститут фізичної культури. А далі, з 1959 р. по 1986 р., працює тренером переважно з гірськолижного спорту у різних спортивних товариствах.

Чудова легенда про створення Карпат

Колись на нашій землі була величезна рівнина, кінця краю якій не було видно. Рівнина зеленіла шовковими травами, вічнозеленими смереками і ялинами, могутніми буками і яворами, берестами й тополями, долиною текли потічки та річки, багаті на стругів та іншу дрібну й велику рибу. Володарем долини був велетень на ймення Силун.

І земля здригалася. Силун добре розумівся на ґаздівстві, мав безліч усякої худоби – череди корів та волів, отари овець, табуни коней, стада буйволів та свиней паслися на толоках, бродили лісами, А птиці!, тисячі качок та гусей плавали в ставках, багато курей кудкудакало на фермах.

Новинки літератури для дітей

                               

                                          Для дітей середнього шкільного віку. 

 Котляревський І.П.

 Енеїда:На вічну пам"ять Котляревському.-Полтава,ТОВ "Рік",2019.-148 с.

  Безсмертна "Енеїда" Івана Котляревського поклала початок відродженню українського народу  в його одвічному прагненні до свободи і власної державності. Всеперемагаючий сміх Котляревського вчив тоді і вчить сьогодні переборювати всілякий розбрат між нами і біди та понад усе любити свою Вітчизну, свій народ, його мову й культуру.

        Куцан С.

         Зюзя: гумористична повість/ Сергій Куцан., іл.А.Василенка.-К.: Фонтан казок, 2019.-136 с. ("Серія"Книжка про мене"").

     На день народження бабуся зробила Олесі несподіваний подарунок - унікального пацюка, вирощеного в секретній експериментальній лабораторії. І відтоді життя родини пішло шкереберть:безсонні ночі й насичені каркаломними пригодами та битим посудом дні. 

     Неймовірно смішна повість Сергія Куцана "Зюзя" - переможець конкурсу "Напишіть про мене книжку"", оголошено видавництвом "Фонтан казок" з метою простимулювати українських письменників до створення книжок, у героях яких сучасні українські підлітки зможуть 
упізнати себе.