Хід визволення Рахівщини
(27 вересня – 18 жовтня 1944 року)
Просуваючись
з боями в сторону гір 138-ма дивізія (командир полковник В. С. Васильєв) 27
вересня 1944 року перейшла головний хребет Карпат у межах Яблуницького
(шосейного) і Зиміро-Вороненківського (залізничного) перевалів. 28 вересня того
ж року 8-ма дивізія (командир полковник М. С. Угрюмов) через гірський
карпатський масив Горгани подолала Татарський (піший) перевал і звільнила
присілки Стебний, Лазещина та північну частину Ясіня [4, с.519.]. Таким чином полки обох
дивізій 17-го гвардійського стрілецького корпусу (командир
генерал-майор А. Й. Гастилович) одні із перших військових з’єднань
4-го Українського фронту (командуючий генерал-полковник І. Є. Петров) вийшли на
територію Карпатської України, яка із визволенням стала називатися
Закарпатською Україною, а із 1946 року – Закарпаттям, Закарпатською областю.
Так було подолано першу лінію оборони Ясінянського (Керешмезе) укріпленого
району (далі УР) угорських військ «лінії Арпада», яка була польового типу і яку
спішно готували уже безпосередньо в ході наступу радянських військ на Карпати.