Володимир Шепета - заслужений працівник культури України

        Шепета Володимир Леонідович народився 01.06.1971 р. в с.Лісники,яке тепер є мікрорайоном м. Бережани  Тернопільської області. Батьки- Шепета Леонід Ількович і Шепета (Павлишин) Ольга Василівна,працювали на  Бережанському склозаводі. В сім’ї, крім Володі, було ще двоє дітей і як  найстарший допомагав батькам по господарству,зокрема,з семи років, у вільний  від навчання час, уже доглядав за  коровою на випасі,але з книгою на руках. Він підростав таким собі,  як іноді кажуть,різностороннім хлопцем,однак батьки змалку відчували його потяг до музики. Брат  Петро,здобувши вищу освіту в Тернопільському університеті ,працює в одній із шкіл Тернопільщини  вчителем трутового навчання,креслення та образотворчого мистецтва,а сестра Мар’яна, після закінчення Львівської консерваторії,на даний час є заступником директора Бережанської ДМШ.

          З дитинства Володимира вчила співати  колядки та інші українські народні пісні бабуся Шепета Пелагія Василівна( 1918 р. н.), яка в свій час мала чудовий голос і співала у місцевому хорі.

Свято квітів, весни і краси...

     Кожна жінка  з наближенням свята весни розквітає мов ранкова квіточка, якою хочеться милуватися і робити компліменти. 
    Саме в цей чудовий, весняний день - 8 Березня, людство вшановує жінку: жінку - кохану, жінку - господиню, жінку - берегиню життя на Землі.
    Напередодні свята працівниками культури було організовано фуршет для жінок, на який було запрошено: вчителів, вихователів дитячого садка, працівників сільської ради та амбулаторії,  підприємців та ін.
    Для того, щоб трішки урізноманітнити наше свято, ми вирішили запросити істинну гуцулку, напів діловчанку Оксану Йонаш - Тодер, яка як писав Т. Шевченко не цурається своєї мови і майже одна з перших в районі почала писати гумористичні, сатиричні,ліричні та інші поєзії гуцульським діалектом. Пані Оксана привітала жінок із святом своїми новими, чудовими, гумористичними віршами: "8 Березньи", "Президент", "Букет", а ми натомість презентували присутнім її першу збірку "З Оксанчиної тайстрини", з якої також зачитувалися твори поетеси.

Відомі люди

Гомілко Григорій Олександрович –

хірург – «золоті руки»

         Є люди, про яких легко писати нариси, бо немовби вся їх життєва дорога в усіх на виду. Але цього не можна сказати про Григорія Гомілка, який народився 15.07.1931 р. на території однієї з областей Наддніпрянщини, у сільській бідній сім’ї. Багато відомостей про нього не вдалося дізнатись, навіть знайти світлину із його зображенням. У одинадцятирічному віці втратив батька на війні, а мати, щоб прогодувати сім’ю, змушена була тяжко працювати в колгоспі, де на трудодні дуже мало що давали. Переростком закінчив семирічку, бо певний період, під час Другої світової війни навчання в школі не проводилося із-за гітлерівської окупації. Потім вчився на курсах лаборантів, після чого його направляють на роботу по здобутій спеціальності у Великоберезнянську районну лікарню, де одноразово навчається у вечірній школі. Здобувши середню освіту Григорій поступає на медичний факультет Ужгородський університет, де вчився на відмінно. Щоб якось прожити, адже допомоги майже нізвідки не було, хіба що однокурсники допомагали. Через певний період добрі люди йому допомагають влаштуватися медбратом у нічний час, адже медики, як відомо, освіту здобувають тільки на денному стаціонарі. Інтернатуру пройшов у хірургічному відділенні теж у обласній лікарні. Як у вечірній школі, так потім і на медфаці був душею колективів, адже часто жартував й допомагав однокурсникам в навчанні, а часом своїм баритоном у колі друзів починав співати українські народні пісні, багато з яких закарпатці ще не чули, але деякі за радянський час не можна було співати. Але він співав, навчившись цих пісень від своєї матері, яка ними скрашувала своє тяжке життя. Як із своїми друзями, потім так із хворими та навіть з усіма з ким спілкувався, був добрим і життєрадісним, за що його всі поважали.