Одним із своєрідних символів
Закарпатської Гуцульщини у свій час були гаті (греблі). Відгомін їхніх
бурхливих вод, при спуску в русло наших гірських швидкоплинних річок, течії ще
прискорювалися до сплаву і підхоплювали уже готові, разом із мужніми
бокорашами, дараби й бокори і несли їх далі до Великого Бичкова, а іноді й до
самого Дунаю.
Відомо, що з першої половини ХVІІІ
до середини ХХ сторіч у верхів’ях Чорної та Білої Тиси та її
притоках і потоках існували унікальні технічні споруди – дерев’яні гаті
(греблі). Використовувалися вони при сплаві лісу. Спочатку це був чи не єдиний
і найдешевший спосіб його траспортування. Оригінальне і водночас складне
технічно-архітектурне вирішення гатей базувалося на традиціях народного
будівництва, започаткованих ще в княжі часи, коли у придатних до цього місцях
загачували течію потоків пустотілими зрубами-клітями, що заповнювалися
каміннями.
