Михайло Мокану –
співець Мараморощини
Такий вже то був
чоловік – Михайло Васильович Мокану, така вже в нього була сила таланту й
вдача. Де б він не працював на ниві культури, скрізь полишав за собою помітні
сліди: чи то ансамбль пісні і танцю, чи звичайний хоровий колектив, чи оркестр
народних музичних інструментів, чи просто засіював у дитячі довірливі душі
любов до пісні, танцю й в цілому до музики. Він завжди був щедрий,толерантний,
неспокійний, залюблений у вічні мелодії Карпат, талановитих гуцулів, знавець
фольклору, майстер-музика, в чому й відображалася його харизма. Поетична душа маестро
завжди була сповнена неспокою за долю духовності земляків. А родом він був з тих країв, де гори Карпати
починають верхами небо підпирати, де й тепер звуки трембіт легенди тчуть, де
високі смереки оповиті старовірськими легендами, де живуть спогади про ті часи,
коли по Тисі славні і мужні керманичі сплавляли бокори, а леґіні, дівчата і молодиці з вуйками, нанашками
та своїми судженими у вишиванках, веселкових кептарях, закосичених крисанях,
взутих у вицифровані постоли з капчурами, виспівували, витанцьовували,
вигравали на дримбах, сопілках, цимбалах, гуслях, галіґонках. Заполонив, зачарував гуцульський світ тоді ще
молодого Михайла на все життя.
