вівторок, 30 березня 2021 р.

Славні імена Рахівщини

 

Микола Грицак – найуспішніший збирач регіональних слів у слов’янському світі

Микола Андрійович Грицак народився 18 грудня 1908 року в  селянській сім’ї у гірському селі Росішка Мараморошського комітату за Австро-Угорщини. Він належить до тих постатей, чиє ім’я навіки вкарбоване в скрижалі історії рідного народу, української культури. Це був справжній український патріот, подвижник, безмежно закоханий у рідний край, у живе народне слово. Саме цьому він і присвятив п’ятдесят років – майже всю свідому частину власного життя. І в результаті такої, можна сказати, титанічної праці, він зібрав найбільше регіональних слів у слов’янському світі – близько 250 тисяч діалектичних слів із численними коломийками, загадками, приказками, прислів’ями тощо. Це рівносильно подвигу.  І такі слова мови не лише жителів Закарпаття, нащадків слов’ян із Галицько-Волинської Русі, Дакії, Волощини, Фракії, Молдавії (про це писали Мавро Орбіні, Михайло Лучкай, о.Иреней Кондратович, Анатолій Фоменко), але і теперішніх Карпат, де в гірській зоні, як нашого краю  так і Галичини, проживають етнічні гуцули, бойки і лемки та вихідці з інших країв, і в першу чергу з усіх регіонів України. Карпатський регіон є унікальним у цьому плані, адже він знаходиться в центрі Європи через який пролягали в давнину майже всі шляхи зі сходу на захід із півдня на північ, по яких проходили різні народи, часом залишаючи ледь помітні сліди, в тому числі і в мові. Про це неодноразово говорив Микола Андрійович у своїх виступах на різноманітних нарадах, диспутах, наукових конференціях, наводячи конкретні приклади із своїх досліджень.


Вчився у Великобичківських народній і горожанській школах. В Ужгороді 1930 року закінчив вчительську семінарію. Із 1930-го по 1962 рік працював вчителем, а потім директором Великобичківської і Солотвинської середніх шкіл Рахівського і Тячівського районів та інспектором Рахівського райвно. В 1947-1952 рр. навчався на заочному відділені історико-філологічного факультету Ужгородського держуніверситету. Виконав дипломну роботу на тему «Лексика говірки с. Росішки Рахівського району Закарпатської області». В цей же період активно займається громадською роботою, зокрема керує народними хорами в ряді населених пунктах Рахівщини. У 1947 році керований ним шкільний хор Великого Бичкова на огляді в Києві зайняв перше місце. За педагогічні заслуги, крім численних грамот, в 1948 році відзначений значком «Відмінник народної освіти УРСР».

В 1962 році Миколу Грицака запрошують працювати на кафедрі української мови в УжДУ, де до 1972 року був старшим викладачем, а згодом в. о. доцента (1967 р.). Звільнений з роботи у зв’язку зі скорочення штатів, але деякий час ще працював тут викладачем-погодинником. До пенсії змушений був працювати директором восьмирічки с. Луги на Рахівщині. 1976 року тяжко захворів і за станом здоров’я вийшов пенсію. 7 квітня 1979 року перестало битися серце М. А. Грицака.

Микола Андрійович був справжнім трудоголіком. Він роками працював практично з ранку до ночі, без вихідних і відпусток. І найвагомішим у його житті був словник. Над ним він працював доти, поки міг тримати в руках олівець. Де б він не був, у цього завжди в кишені картки, нарізані з учнівських зошитів та прості олівці і він був готовий записувати в будь-якій ситуації, був би тільки добрий інформатор, в останні роки навіть у лікарнях Ужгорода чи Рахова, прикутий до ліжка.

За життя опублікував 17 мовознавчих праць і майже всі вони побачили світ у період його роботи в УжДУ. Більша частина цих праць присвячена українській діалектичній лексикографії.

Микола Грицак упродовж всього життя не втрачав надії, що його праця без скорочень дійде до користувача, з приводу чого були окремі спроби друку. І ось нарешті, через багато років, його сподівання немовби почали здійснюватися, адже у 2017 році випущено друком перший том (майже 400-сторінковий) його праці, де охоплено слова на літери А і Б. Видання другого тому (ще більшого за обсягом) незабаром очікується, на що ми щиро сподіваємося. Він має включити слова літери В. У цілому таких томів може бути з десяток, якщо не більше. Це відбувається завдяки колективу Інституту української  мови  НАНУ,  зокрема  доктора  філологічних  наук,  професора П. Ю. Гриценка.

Посмертно колеги і його учні опублікували низку праць про його роботу. У лютому 1999 року відбулися організовані кафедрою української мови УжНУ Всеукраїнські наукові читання, присвячені 90-річчю від дня народження Миколи Андрійовича Грицака, а 2000 року опубліковано збірник наукових праць учасників читань на знак шанування його пам’яті. 13 грудня 2013 року у Великому Бичкові відбувалися заходи з нагоди 105-ї річниці від дня народження видатного Закарпатського вченого, громадського діяча, педагога Миколи Грицака. На фасаді ЗОШ І-ІІІ ступенів №1, у якій він тривалий час працював директором, було відкрито і освячено меморіальну дошку.

Микола Ткач – історик, краєзнавець


Література

1 . Масляник Олександр, Ткач Микола. 300 імен Рахівщини. Львів, 2020.

2. Сабадош І. Микола Андрійович Грицак як лексикограф, педагог, людина // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства. Ужгород, 2008.

P.S. Інші нагороди М. А. Грицак не отримав, очевидно із-за недооцінки науковцями і тодішньою владою його титанічної роботи по збору слів Карпатських говорів. Однак окремі науковці використовували зібрані ним матеріали для написання своїх робіт для захисту кандидатських і докторських дисертацій, а йому не надали такої допомоги по написанню і захисту своєї роботи, хоча проект такої він їм надав.

Вважаємо, що його подвижницька робота повинна бути оцінена належним чином навіть після його смерті. І це, на нашу думку, мають підтримати і далі ініціювати науковці ЗІППО. Просимо не відмовити нам у цій пропозиції. Ваша думка буде вагомою в цьому питанні, а нарис про нього має бути опублікований у Вашій роботі, бо він цього заслужив.

 

Немає коментарів:

Дописати коментар