Микола Грицак – найуспішніший збирач
регіональних слів у слов’янському світі
Микола Андрійович
Грицак народився 18 грудня 1908 року
в селянській сім’ї у гірському селі Росішка Мараморошського комітату
за Австро-Угорщини. Він належить до тих постатей, чиє ім’я навіки вкарбоване в
скрижалі історії рідного народу, української культури. Це був справжній
український патріот, подвижник, безмежно закоханий у рідний край, у живе
народне слово. Саме цьому він і присвятив п’ятдесят років – майже всю свідому частину
власного життя. І в результаті такої, можна сказати, титанічної праці, він
зібрав найбільше регіональних слів у слов’янському світі – близько 250 тисяч
діалектичних слів із численними коломийками, загадками, приказками, прислів’ями
тощо. Це рівносильно подвигу. І такі слова мови не лише
жителів Закарпаття, нащадків слов’ян із Галицько-Волинської Русі, Дакії,
Волощини, Фракії, Молдавії (про це писали Мавро Орбіні, Михайло Лучкай,
о.Иреней Кондратович, Анатолій Фоменко), але і теперішніх Карпат, де в гірській
зоні, як нашого краю так і Галичини, проживають етнічні гуцули,
бойки і лемки та вихідці з інших країв, і в першу чергу з усіх регіонів
України. Карпатський регіон є унікальним у цьому плані, адже він знаходиться в
центрі Європи через який пролягали в давнину майже всі шляхи зі сходу на захід
із півдня на північ, по яких проходили різні народи, часом залишаючи ледь
помітні сліди, в тому числі і в мові. Про це неодноразово говорив Микола
Андрійович у своїх виступах на різноманітних нарадах, диспутах, наукових
конференціях, наводячи конкретні приклади із своїх досліджень.
Вчився у
Великобичківських народній і горожанській школах. В Ужгороді 1930 року закінчив
вчительську семінарію. Із 1930-го по 1962 рік працював вчителем, а потім
директором Великобичківської і Солотвинської середніх шкіл Рахівського і
Тячівського районів та інспектором Рахівського райвно. В 1947-1952 рр. навчався
на заочному відділені історико-філологічного факультету Ужгородського
держуніверситету. Виконав дипломну роботу на тему «Лексика говірки с. Росішки
Рахівського району Закарпатської області». В цей же період активно займається
громадською роботою, зокрема керує народними хорами в ряді населених пунктах
Рахівщини. У 1947 році керований ним шкільний хор Великого Бичкова на огляді в
Києві зайняв перше місце. За педагогічні заслуги, крім численних грамот, в 1948
році відзначений значком «Відмінник народної освіти УРСР».
В 1962 році Миколу
Грицака запрошують працювати на кафедрі української мови в УжДУ, де до 1972
року був старшим викладачем, а згодом в. о. доцента (1967 р.). Звільнений з
роботи у зв’язку зі скорочення штатів, але деякий час ще працював тут
викладачем-погодинником. До пенсії змушений був працювати директором
восьмирічки с. Луги на Рахівщині. 1976 року тяжко захворів і за станом здоров’я
вийшов пенсію. 7 квітня 1979 року перестало битися серце М. А. Грицака.
Микола Андрійович був
справжнім трудоголіком. Він роками працював практично з ранку до ночі, без
вихідних і відпусток. І найвагомішим у його житті був словник. Над ним він
працював доти, поки міг тримати в руках олівець. Де б він не був, у цього
завжди в кишені картки, нарізані з учнівських зошитів та прості олівці і він
був готовий записувати в будь-якій ситуації, був би тільки добрий інформатор, в
останні роки навіть у лікарнях Ужгорода чи Рахова, прикутий до ліжка.
За життя опублікував 17
мовознавчих праць і майже всі вони побачили світ у період його роботи в УжДУ.
Більша частина цих праць присвячена українській діалектичній лексикографії.
Микола Грицак
упродовж всього життя не втрачав надії, що його праця без скорочень дійде до
користувача, з приводу чого були окремі спроби друку. І ось нарешті, через
багато років, його сподівання немовби почали здійснюватися, адже у 2017 році
випущено друком перший том (майже 400-сторінковий) його праці, де охоплено
слова на літери А і Б. Видання другого тому (ще більшого за обсягом) незабаром
очікується, на що ми щиро сподіваємося. Він має включити слова літери В. У
цілому таких томів може бути з десяток, якщо не більше. Це відбувається завдяки
колективу Інституту української мови НАНУ, зокрема доктора філологічних наук, професора
П. Ю. Гриценка.
Посмертно колеги і
його учні опублікували низку праць про його роботу. У лютому 1999 року
відбулися організовані кафедрою української мови УжНУ Всеукраїнські наукові
читання, присвячені 90-річчю від дня народження Миколи Андрійовича Грицака, а
2000 року опубліковано збірник наукових праць учасників читань на знак
шанування його пам’яті. 13 грудня 2013 року у Великому Бичкові відбувалися
заходи з нагоди 105-ї річниці від дня народження видатного Закарпатського
вченого, громадського діяча, педагога Миколи Грицака. На фасаді ЗОШ І-ІІІ
ступенів №1, у якій він тривалий час працював директором, було відкрито і
освячено меморіальну дошку.
Микола Ткач –
історик, краєзнавець
Література
1 . Масляник
Олександр, Ткач Микола. 300 імен Рахівщини. Львів, 2020.
2. Сабадош
І. Микола Андрійович Грицак як лексикограф, педагог, людина //
Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства. Ужгород, 2008.
P.S. Інші нагороди М. А. Грицак не отримав, очевидно
із-за недооцінки науковцями і тодішньою владою його титанічної роботи по збору
слів Карпатських говорів. Однак окремі науковці використовували зібрані ним
матеріали для написання своїх робіт для захисту кандидатських і докторських
дисертацій, а йому не надали такої допомоги по написанню і захисту своєї
роботи, хоча проект такої він їм надав.
Вважаємо, що його
подвижницька робота повинна бути оцінена належним чином навіть після його
смерті. І це, на нашу думку, мають підтримати і далі ініціювати науковці ЗІППО.
Просимо не відмовити нам у цій пропозиції. Ваша думка буде вагомою в цьому
питанні, а нарис про нього має бути опублікований у Вашій роботі, бо він цього
заслужив.
Немає коментарів:
Дописати коментар