понеділок, 29 березня 2021 р.

Співачка гуцульського краю.


         Літературний портрет

                        Поетичний вінок України веселково прикрашає й розмаїта полонинська квітка Марійки Підгірянки, яка виросла в мальовничому гірському селі Білі Ослави, що на Гуцульщині. Справжнє ім'я поетеси і вчительки — Марія Омелянівна Ленерт-Домбровська.

Народилася 29 березня 1881 року. Її життєві дороги перехрещувалися в тринадцяти селах і містечках Прикарпаття, Закарпаття, Львівщини й Австрії, які для неї також стали рідними, адже в цих місцях вона жила, ростила своїх дітей, вчила місцеву дітвору, черпала наснагу своєї творчості.

    Наполеглива гуцулка самотужки здолала освітні щаблі: 1896 р. в Коломиї склала екстерном іспит за восьмикласну жіночу школу, а 1900 р. у Львові, також екстерном, - за жіночу вчительську семінарію - і здобула омріяний фах.

    У 1902 році у періодичних виданнях з'явилися її перші вірші за підписом Марійки Підгірянки.


    У 1904 році на вчительському віче у Львові Марійка познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком – учителем Августином Домбровським – людиною прогресивних поглядів. Невдовзі вони повінчалися. У листопаді 1905 року подружжя перейшло працювати у село Рибне на Косівщині – Августин Антонович завідувачем школи, а Марія Омелянівна вчителькою.    У цей час Марія Омелянівна багато писала для дітей, читала твори популярних на той час письменників.

    Коли Августина Антоновича забрали на фронт, молода мати Марійка Підгірянка з трьома синами і донькою потрапила в спеціальні табори в Австрії. Чим могла, вона допомагала своїм краянам, організовувала школу для малолітніх  українців.  І, звичайно, творила вірші, оповідання,  п'єси, нариси, в яких виливала тугу за Батьківщиною, жаль за понівеченими людськими долями.

 

                                           Вірш “Моя земленько”
                                                                 із збірки “Ранкові зустрічі”
    

                                                   Моя земленько ти ріднесенька,
                                                                    Як твій чар описати?
                                                   Не затихла ще моя пісенька,
                                                   Щоб про тебе співати.
                                                   Ніч невидная, ніч тихесенька,
                                                   Але сон не приходить.
                                                   Знов в душі бринить нова пісенька,
                                                   Попід вікнами бродить.
                                                   Моя земленько ти ріднесенька,
                                                   Святе моє кохання,
                                                   Для тебе була перша пісенька,
                                                   Тобі буде й остання.

    Про жахливе життя в австрійському таборі в містечку Гмюнд вона розповіла в поемі “Мати-страдниця”. Поему вперше надрукували в 1922 році у Філадельфії, а в 1929 році вона вийшла у Львові в серії “Золота бібліотека”.

    У 1919 році поетеса повернулася на Західну Україну. Тут вона вчила сільських дітей української грамоти. Разом із чоловіком Марія Омелянівна проводила в краї велику патріотичну роботу, за що чеські власті звільнили її з посади вчителя.   

    У 1957 році разом із чоловіком письменниця переїхала жити до дочки Дарії у село Рудне поблизу Львова. Марія Омелянівна планувала упорядкувати  нову книжечку для дітей, але 18 травня 1963 року перестало битися її серце. Звідси провели її в останню путь на Личаківський цвинтар, що у Львові, на вічний спочинок.

   Справді народна вчителька й талановита письменниця Марійка Підгірянка на своїм літературнім полі залюбки, окрім віршів, оповідань, загадок, лічилок, доглядала улюблений дитячий жанр – казку.

   Марійка Підгірянка була здібним педагогом, доброю матусею й дбайливою бабусею.

    У кожний свій казковий витвір Марійка Підгірянка делікатно вкладала незрадливу шану до родини, вміло вкраплювала любов до храму природи до витоків історії нашої дивовижної Гуцульщини.

     Марійка Підгірянка написала більше десяти цікавих поетичних і прозових казочок.Їх охоче друкували в міжвоєнний період минулого століття дитячі журнали «Дзвіночок» і «Світ дитини», що виходили у Львові.

    За роки незалежності України казки М.Підгірянки вміщувалися в колективних виданнях, що виходили у Києві, Львові, Ужгорожі, Івано-Франківську, Коломиї.   

 

 Ми надаємо вам можливість познайомитися із цікавими, самобутніми творами цієї талановитої поетеси, народного педагога, культурно-освітнього діяча, творча спадщина якої назавжди ввійшла до золотого фонду української літератури.                      

                                                 Вірш “Мати” із збірки
                                                             “Ранкові зустрічі”

                   Хто тебе так щиро любить,
                                                                          І вбирає, і голубить,
                                                        І кладе у постіль спати?
                                                          Мати.

                                                       Хто стеріг тебе від злого,
                                                       Відмовляв собі усього,
                                                       Щоб тобі віддати?
                                                           Мати.

                                                       Хто тебе узяв за руку
                                                       І до школи на науку
                                                       Вів, щоб розуму навчати?
                                                           Мати.
              

    Твори Марійки Підгірянки ввійшли у навчальні програми початкових класів, друкуються у колективних збірниках, антологіях, дитячих журналах.   

    Сподіваємося, що і вам, дорогі друзі, сподобається книга Марійки Підгірянки «Кравчиня Маруся», з якою можна познайомитися віртуально, або замовити в бібліотеці.

 

                 

  Твори Марійки Підгірянки:

 Підгірянка М. Безкінечні казочки / М.Підгірянка ; худож. Л.Андрощук. – К. : Гроно, 1998. – 6 с.
 Підгірянка М. Безкінечні казочки / М.Підгірянка ; мал. І.Остафійчук. – К. : Веселка, 1970. – 52 с. : ілюстр.
 Підгірянка М. Гарний Мурко мій маленький : вірші / М.Підгірянка. – К. : Веселка, 1990. – 16 с. : ілюстр.
Підгірянка М. Казка про Діда Мороза і Бабу Завірюху / М.Підгірянка ; худож. О.Богомаз. – К. : Школа, 2000. – 11с.
 Підгірянка М. Прогулянка / М.Підгірянка ; худож. Л.Христевич. – К. : Томіріс, 1997. – 14 с.
Підгірянка М. Ранкові зустрічі / М.Підгірянка ; передм. М.Слободянюк ; іл. Л.Горошко. – К. : Школа, 2008. – 160 с. : ілюстр. – (Хрестоматія школяра).
Підгірянка М. Ростіть великі : вірші / МПідгірянка ; упоряд. та післямова В.Лучука ; худ. Б.Пікулицький. – Львів : Каменяр, 1979. – 95 с.
 Підгірянка М. Три віночки : (твори Марійки Підгірянки з релігійної тематики) / М.Підгірянка. – Коломия : ВІК, 1995. – 95 с.

Підгірянка М. Вірші / М.Підгірянка // Дивосвіт “Веселки” : антологія літератури для дітей та юнацтва. Т. 1. Українська література. – К., 2004. – С. 573-577.
Підгірянка М. Вірші / М.Підгірянка // Рідне слово : хрестоматія. Кн. 2. – К., 1999. – С. 180-185.
 Підгірянка М. Вірші / М.Підгірянка // Веселка : антологія української літератури для дітей. Т. 2. – К., 1984. – С. 81-85.
Підгірянка М. Із збірки “Ростіть великі” / М.Підгірянка // Українська дитяча література : хрестоматія. – К., 2002. – С. 412-419.

Підгірянка Марійка. Кравчиня Маруся: Віршована казка/ М. Підгірянка,-Львів:Тиса, 2017.-26 с., іл..






Немає коментарів:

Дописати коментар