Сьогодні виповнилося б 84 роки Миколі Фаб`яку нашому поетові з Ділового, який назавжди залишиться в серцях мешканців нашого села. Про Миколу Фаб`яка наші читачі знають вже давно, адже його творчість багатогранна : з великою синівською любов`ю оспівував зелені Карпати, Україну-неньку та чи не найбільше своїх поезій присвятив дітям.
Фаб`як Микола Михайлович народився 14 грудня 1928року, в селі Болехівці Дрогобицького району Львівської області, в сім`ї хлібороба. У рідному селі закінчив школу, навчався у Бориславській медичній школі. З 1950 року по 1953 рік знаходився на дійсній службі в армії. Потім працював медиком у Дрогобичі.
З 1958 року оселився в Діловому.
Писати вірші почав у медичній школі. Друкувався у газеті "Радянська Верховина" Сколівського району, а потім у "Зорі Рахівщини" Рахівського району.
Твори М. Фаб`яка - про дітей і для дітей, наприклад : " Кличе до лісу", "Перший сніг", "Зима", "Татова п`ятірка" та багато інших. Вони невеликі за обсягом, прості і доступні за змістом, легко запам`ятовуються. Тому діти охоче їх читають.
Писав поет і про синьооку Гуцульщину, рідну неньку - Україну. У поезіях "Мої рідні Карпати", "Йде Гуцулка плаєм" оспівана краса нашого смерекового краю, а "Уклін тобі, Україно", "Клятва", "Моя земля" насичені синівською любов`ю до Батьківщини та прагненням, щоб вона якнайшвидше здолала всі труднощі на шляху становлення своєї державності.
З великою любов`ю і теплотою М. Фаб`як відгукувався у своїх поезіях про великих синів України. У вірші "Славить планета" змальовує відданість Тараса Шевченка рідному народові й знедоленій Батьківщині та його боротьбу за визволення від кріпацтва.
Помер Микола Фаб`як у 2006 році.
На жаль не було видано жодної збірки поета, а написано поетом понад сотні віршів. Лише з ініціативи його зятя , доньки та онуків була видана збірка "Квіток насіяла мати", та родиною подарована поетові. Дуже шкода, що ця збірочка так і залишилася в одному екземплярі.
Але не зважаючи на це в нашій бібліотеці зібрано рукописи М. Фаб`яка, вони роздруковані і ними мають можливість користуватися читачі. До 85- річчя з дня народження ми плануємо роздрукувати брошуру з його віршами.
Інколи спадає на думку - чому помирають талановиті люди... Адже Микола Михайлович ще багато чудових поезій міг для нас написати.
До кінця днів своїх він зберігав особливу людяність і душевне тепло, його поважали всі. Й досі згадують про ньго з теплотою в серці, адже все своє життя життя він допомагав людям працюючи медичним працівником при Діловецькій амбулаторії.
"Я завжди з тобою Гуцульщино" під тако назвою в нашій бібліотеці оформлено книжково-ілюстративну виставку до 84 - річчя з дня народження.
Вшануймо поета, згадавши його вірші :
"Мої рідні Карпати"
Гори мої рідні, Карпати високі,
Сині верховини в мрійній далині.
Там ліси зелені, там звори глибокі...
Як вас не любити ? Рідні ви мені !
На плаях широких, де трембіта грає,
Линуть срібні звуки, наче чари ті,
Пісня українська працю прославляє
І чудові гори, рідні й золоті.
Наша бистра Тиса, мила моя річка!
Як люблю я слухать, як вона пливе
Й в`ється між горами, наче синя стрічка,
А над нею пісня лине, бо живе.
На долинах всюди гарнішають села
І міста великі сяють у вогнях.
Слався, Україно, мила і весела ,
Бо живеш вже вільно, не у ланцюгах.
"ЧОЛОМ, ТОБІ ЛЕСЮ1"
О, Лесю, славна наша, доню,
Тобі кланяюсь чолом б`ю,
За вірші твої невмирущі,
За "Пісню лісову"твою
За те, що людям залишила,
Ти серця щирого вогонь
Спасибі тобі Україно!
За твоїх славних, вірних дочок.
ГАЛЯ СНІГУ НЕ БОЇТЬСЯ
За вікном сніжок іскриться,
Галі в хаті не сидиться-
Так і хочеться хоч трішки
На дворі погратися в сніжки
- Не виходь же, доню з хати
Каже їй ласкава мати
Бо простудишся, дитино,
Будуть ручки й носик сині.
Не боюся сніговиці-
Маю пеплі рукавиці,
Ще й киптарик- кожушок,
Не страшний мені сніжок.
ПЕРШИЙ СНІГ
Впав білесенький сніжок
Рано- вранці на лужок,
На городи і садки
На дороги і стежки,
Все навкруг мов розцвіло-
Стало казкою село.
Такі люди заслуговують на вічну пам`ять.
Немає коментарів:
Дописати коментар