Із минулого в сьогодення

 

Діловому – 610 років

         До недавно вважалося, що село Ділове (історична назва Требушани) вперше згадувалося у 1597 році, тобто в кінці ХVІ століття. І було це пов’язано з відкриттям на його території в декількох місцях покладів залізної руди, яку пізніше видобували і на місцевій чавуноливарній мануфактурі виробляли гарматні цівки (дула) різного калібру та різноманітні знаряддя праці. Однак, у книзі, яка випадково потрапила до нас, під назвою «Літопис сіл Мараморощини» (Бухарест, 2011р.) автором якої є вчитель Олекса Бевка з  с. Поляни  Марамороського повіту Румунії, наводиться інша дата згадки першого поселення людей на нашому місці, яка з попередньою різниться раніше на 186 років.

         Це пов’язано з історичним нарисом україномовного села Вишавська Долина (теперішня румунська назва Валя Вішеулуй), яке розташоване на лівому (румунському) березі Тиси навпроти Ділового і Хмелевого (колишня угорська назва Вішовельдь). У своїй шеститомній роботі «Історія карпатських русинів» закарпатський історик і фольклорист кінця ХVІІІ- початку ХІХ століть Михайло Лучкай цю територію називає «Вишшою», тобто вищою від інших і гористою, де ще до VІ століття  н. е. проживали слов’яно-сарматські племена під назвою «біссени» (вони займалися обрядовими танцями, під час яких входили в екстаз, немов би бісилися), яких пізніше  підкорили літописні білі хорвати. Можливо в цій місцевості й тепер десь проживають їх нащадки,  що нікуди не пішли звідси, до яких з часом долучилися вихідці з Галичини, Буковини, а також із таких населених пунктів Рахівщини таких як: Ясіня, Богдан, Рахів, Білин та деяких інших. Особливо це стосується Требушан-Ділового та Вишавської Долини, прізвища корінних місцевих жителів яких в абсолютній більшості є однаковими, що свідчить і про їх можливі родинні зв’язки. Про це плем’я також згадує на початку уже ХХ століття інший закарпатський історик о.Иреней Кондратович у своєму труді «Исторія Подкарпатской Руси для народа», що «середньовічні латинські грамоти багато пишуть за семигородських біссенів під якими тільки і руських треба розуміти». А ця місцина дійсно знаходилась тоді на крайньому північному сході (в куті) у складі Семигородщини, яка ще  називалася Трансільванією.

         І ось східна частина Вишавської Долини, про що писав О.Бевка, уже в 1411 році мала назву Білий Потік, яку місцеві люди і по нині називають «Білинською», точніше те, що залишилося від неї, адже ця та деякі інші тепер територія Ділового. І тільки прокладання кордону Тисою, в яку в Хмелевому впадає річка Вишава (по угорському Вішеу), їх було роз’єднано, бо з невстановленого часу до 1920 року це село адміністративно відносилося до Требушан. До цих пір між жителями по обох берегах Тиси відбувалися щоденні зв’язки, зокрема, обробіток землі, лісорубство, сплав деревини бокорами, торгівля, ярмарки, побут, навіть вечорниці, гуляння та женихання робилося дружно, тобто по-братськи, «мирно та в гаразді», як кажуть гуцули.  А підрив нацистами у 1944 році мосту через Тису та з 1946 року закриття кордону остаточно розірвало спілкування між братами і сестрами по обох берегах і тільки за допомогою коломийок, які самі їх і творили (спів пісень тодішня влада не забороняла), вони повідомляли про новонароджених, одружених, покійників та інші новини.  Цю частину села в давнину ще називали Требуша Поляна  і звідси назва села – Требушани. Очевидно, це від волосько-молдавського (тепер румунського) або польського утворення з польської чи південнослов’янської  основи, пов’язаної з особовим іменем Trebus (вперше в нашому краї згадується в 1214 році) й відповідно з місцевим поселенням Trebusan, що в перекладі на українську мову означає «вимоглива або активна  людина». Можливо це слово походить і від того, що тут мешканці дійсно активно і настійливо розшукували й знаходили рідкісні каміння з вмістом заліза й золота, а також добували різнокольоровий мармур, обсидіан, вапняк тощо, з яких виготовляли різні вироби, тобто в процесі роботи над ними немов би їх «теребили». А раз вони були такими, то під час Другої світової війни наші люди, серед яких були і знавці української мови, що перебували в радянському полоні як угорські вояки або уже повернулися додому з війни проти нацистів, перевели слова «активні» та «вимогливі» як «ділові». І ось так з 1946 року село Требушани, назва якого новій владі було не зовсім зрозумілою, стало Діловим, якому в цьому році виповнюється 610 років. Прізвища: Доброцький, Фіріщек, Ґоденчук, Гощук, Папарига, Співалюк, Шорбан, Томенюк, Полянчук, Перожук та ін.

Микола Ткач – історик, краєзнавець