165 років від дня народження Івана Яковича Франка 

       Іван Якович Франко народився 27 серпня 1856 р. в с. Нагуєвичі на Львівщині в родині коваля. Навчався у сільській початковій школі (1862-1864 рр.), у так званій нормальній школі при василі­анському монастирі (1864-1867 рр.), пізніше — у Дрогобицькій гімназії (1867-1875 рр.). 1875 року вступив на філософський факультет Львівського університету, який залишив через арешт у червні 1877 р.  Був заарештований ще двічі (1880 р.; 1889 р.). Співпрацював з різноманітними періодичними виданнями, на сторінках яких виступав як критик, публіцист, нау­ковець.

  Матеріальні нестатки й виснажлива праця призвели до загострення хвороби восени 1915 р. Помер І. Франко 28 травня 1916 р.; похований у Львові. Іван Франко — поет, прозаїк, драматург.

 Початок його літературної діяльності припадає на часи навчання в гімназії. Першими спробами були поезії, що друкувалися в журналі «Друг» та сформували збірку «Баляды і росказы» (1876 р.). Найкращі твори другої половини 70-80-х рр. склали поетичну збірку «З вершин і низин» (1887 р.), що засвідчила творче зростання митця. Наступна книжка поезій Франка «Зів’яле листя» (1896 р.) цілком відповідає авторському визначенню ліричної драми. До збірки «Мій Ізмарагд» (1897 р.) увійшли переважно поезії 1897 р. та частина більш ранніх творів. У них знайшли відображення моральні й громадянські пошуки автора, позначені  драматизмом та складною динамікою емоцій. 1900 року побачила світ поетична збірка Франка «Із днів журби». Важливим етапом його поетичної біографії стала наступна книжка «Semper tiro» (1906 р.) 

                 Найвідоміші твори Івана Франка

Франко – автор близько 6000 творів, серед яких 10 поетичних збірок, 1 збірка поем (усього їх 50), 10 творів великої прози і близько 100 малої, понад 3000 публіцистичних статей. Ось найвідоміші з них:

"Захар Беркут" (1883) – історична повість про боротьбу давніх карпатських общин проти нашестя монголів;

"Лис Микита" (1890) – найвідоміша казка Франка про життя лісових звірів.

"Украдене щастя" (1893) – трагічна притча про те, що на чужому нещасті свого щастя не збудуєш, так само як не можна зло подолати злом;

"Перехресні стежки" (1900) – шедевр світової літератури, повість про складні відносини народу та інтелігенції Західної України;

Поема "Мойсей" (1905) – філософський твір про взаємини вождя і народу в процесі пошуку "землі обітованої", поема про майбутнє української нації;

"Іван Вишенський" (1900) – поема, написана у 1900 році, яка розповідає про завершення життєвого шляху Івана Вишенського.

              З літературним надбанням  користувачі можуть ознайомитися  в бібліотеці.