Елемент одягу,який був невід'ємною частиною вбрання гуцулів???
Це- черес, ремінь, букурія та ін - шкіряні пояси, які носили гуцули
чоловіки.
Окрім того, що він виконував захисну, оздоровчу, підтримуючу, прикрасову
функцію, він був і оберегом, захищаючи від навроків та чорної магії.
Черес був невід'ємним атрибутом гуцульського газди і в залежності від
кількості пряжок та оздоблення свідчив про його статус, був також святковою
прикрасою й родинною реліквію, яка передавалася нащадкам в спадок з роду в рід.
Черес ставав предметом гордості та достоїнства.
Найчастіше його носили заможні газди, вівчарі, бокораші, лісоруби, опришки
та ін.
Череси існують різних розмірів від одної пряжки— "малий ремінь",
"букурія", "пасок" та на дві, три, чотири, пряжки і
"великий ремінь" на п'ять, шість пряжок.
На Рахівщині гуцули носили ремені від 3 до 6 пряжок. Пояс виготовляли із
цілого шматка гладкої волячої або коров'ячої шкіри, зігнутої вздовж навпіл так,
що згин був унизу. Вгорі його зшивали, окрім тих ділянок, де утворювали кишені.
В них ховали тютюн, монети, патрони та ін.
Завширшки пояс сягав від 20 до 60см (траплялися випадки, коли його для
зручності обрізали під пахвами).
Оздоблювали черес витисканням на шкірі, мідними та бакунтовими ланцюжками,
ґудзиками й іншими виробами місцевих мосяжників, монетами та обов'язково
плетінкою із кольорових шкіряних смужок, а після 60 - 70 років ХХ ст.
телефонним кабелем. До череса часто прикріплювали короткі ланцюжки на які
підвішували гаманці, протичку для люльки, кресала та інші дрібниці.
Черес одягали поверх сорочки і штанів, він не тільки захищав внутрішні
органи гуцулів, але й зміцнював м’язи тіла при важкій фізичній праці(лісорубів,
бокорашів, вівчарів та ін).
Широкий ремінь був і є обов'язковим елементом святкового вбрання
гуцульських бетлегемів.
Самі гуцули рідко вживають назву черес, до прикладу на Рахівщині його
називають ремінь( з наголосом на перший склад) або широкий ремінь.
В наш час справжні гуцульські череси із дотриманням всіх традицій й
технологій виготовляють в Косові на Прикарпатті, в селі Верхнє Водяне на
Рахівщині та в Румунії.
Матеріал з Приватний музей
гуцульського одягу та старожитностей Юрія Саса.
Немає коментарів:
Дописати коментар