РАХІВ'ЯНИН ПЕТРО ГАДЖА - ГЕРОЙ НЕБЕСНОЇ СОТНІ.

Петро Гаджа народився 3 липня 1966 року в м. Рахові (присілок Вільшинський), де і провів свої дитячі та ранні юнацькі роки. До 8 класу вчився у Рахівській середній школі N1. Далі сім'я переїхала на Полтавщину. З 1993 року проживав у Києві.

Але зв'язок з малою Батьківщиною покійний Петро Ганджа ніколи не розривав. Постійно приїздив до Рахова, гостював у родичів, планував повернутися до рідного міста на постійне місце проживання (інформація племінника, Василя Гаджі).

Був чутливий на національну кривду, дієвим і дуже відповідальним чоловіком. Завжди включався до національної справи. На сайті "Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні - музей Революції Гідності" про його особу зазначається, що у нього на балконі завжди майорів український прапор. Неодноразово під час парламентських виборів проводив агітацію за демократичні партії та їхніх кандидатів, зокрема, свого часу агітував за Народний рух України. Був спостерігачем, членом та головою дільничних виборчих комісій.

У 2004 році Петро Гаджа взяв участь у Померанчевій революції і отримав перелом ребер, коли вночі на протестувальників із померанчевою символікою напали невідомі. Пізніше він регулярно долучався до різноманітних громадянських акцій і пікетів, особливо під час президенства віктора януковича.

З початком революційних подій осені 2013 року Петро Гаджа відразу включився до національного спротиву. Електронна бібліотека Вікіпедія про нього пише: "Був на Майдані з перших днів, займався нічними чергуваннями, входив в восьму сотню. Брав активну участь у запобіганні спроб розігнати Євромайдан".

Він разом з побратимами був у найгарячіших точках протестів, захищав барикади біля Українського дому, на вулиці Михайла Грушевського та Інститутській. Маючи армійський досвід Петро Гаджа намагався організувати людей, щоб максимально вбезпечити їх під час протистояння з спецпризначенцями. Залишався на нічні чергування, ходив у розвідку, щоб дізнатися кількість і розташування загонів "Беркуту" та тітушок. Під час подій під Верховною Радою 18 лютого, коли для розгону активістів застосовували газ невідомого походження, товариші хотіли дати йому респіратор, але він сказав, що їх на всіх не вистачить і віддав свій респіратор молодшому товаришеві. Будучи отруєним газом, до останнього не хотів лягати в лікарню, адже вважав, що лікуватися можна тільки після перемоги над диктаторською владою. 20 лютого, у найкривавіший день протистояння був на вулиці Інститутській, а вночі 22 лютого охороняв державні об'єкти від тітушок. В кінці лютого потрапив до лікарні. Майже місяць лікувався від газових опіків бронхів і легенів.

На той час росія уже розпочала військове вторгнення. Петро Гаджа не міг за цим спокійно споглядати. Тому покинув лікарню, збирався їхати в складі Афганської сотні на фронт, але стан здоров'я різко погіршився і 22 березня помер. На той час йому було 47 років. Прощання відбулося на Майдані Незалежності 25 березня, далі похований у с. Гоголеві Броварського району.

За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Петру Гаджі було присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” (посмертно).

4 липня 2015 року патріарх УПЦ КП Філарет нагородив Героя почесною медаллю “За жертовність і любов до України” (посмертно).

8 травня 2016 року, під час Служби Божої в соборі Святого Юра у Львові, подвиг Героя було відзначено Грамотою Верховного архієпископа Києво-Галицького Святослава (посмертно).

Та все ж Петро Гаджа повернувся на рідну землю, землю малої Батьківщини. У 2016 році, за наполяганням його матері, яка повернулася назад проживати у м. Рахів, тіло померлого від газових опіків дихальних шляхів Петра Гаджі перепоховали у м. Рахові. Тут він знайшов свій вічний спочинок. А на фасаді будинку Рахівського закладу загальної середньої освіти N1, де він навчався, встановили меморіальну дошку.

Петро Гаджа, єдиний із закарпатців, записаний до лику Героїв Небесної Сотні.

                         Матеріал взято з Фейсбуку, дописувач Петро Ференц