Літературний портрет

               Народився Микола Васильови Гоголь 20 березня (1 квітня)1809 року в селі Сорочинці Полтавської губернії в сім’ї поміщика.   

 Гоголь був третьою дитиною, а всього в сім’ї було 12 дітей.

    Навчання в біографії Гоголя проходило у Полтавському училищі. Потім в 1821 році він вступив в клас Ніжинської гімназії, де вивчав юстицію. У шкільні роки письменник не відрізнявся особливими здібностями у навчанні. Добре йому давалися тільки уроки малювання і вивчення російської словесності. Писати у нього виходило лише посередні твори.

    Його батько писав п'єси, ставив театральні спектаклі. В дитинстві М.Гоголь багато читав художніх книжок, що сформувало літературні смаки майбутнього письменника. Дальше М.Гоголь навчався в полтавському училищі та "Гімназії вищих наук" в Ніжині, в якій він вчився з 1821 по 1828 рік. Серед його наставників був професор Н.І.Білоусов, що під його керівництвом М.Гоголь брав активну участь в випуску рукописного журналу "Північна зоря". В цей час М.Гоголь створює першу свою поему "Ганц Кюхельгатен". Успіху поема не мала.

    В 1829 р. М.В.Гоголь закінчує гімназію і переїздить в Петербург. Надалі продовжує писати: повість "Балаврюк або ніч перед Івана Купала...". На протязі початку літературної творчості М.Гоголь знайомиться з Жуковським, Дельвігом і головне з Олександром Пушкіним. Дружба з О.Пушкіним стала щастям для М.Гоголя. Геній благословив генія.

     Гоголівські "Вечори на хуторі поблизу Диканьки" перекликаються по духу з Пушкінськими "Русланом і Людмилою". В ньому – свято народного духу. А згадаємо як починається "Майська ніч..." –

"Чи знаєте ви українську ніч? О, ви не знаєте української ночі! Вдивіться в неї".

Уже півтора століття читачі любуються персонажами "Сорочинського ярмарку". В цей час М.В.Гоголь – викладач одної із кафедр Петербурзького університету – повен літературних задумів.

В 1835 р. буди надруковані його дві книги – "Миргород" і "Арабески".

Ідеал художника виражається в повісті "Тарас Бульба", в повісті, де оспівана духовна висота особистості і народу, що прагне національної і соціальної свободи.

В 1842 році світ познайомився з третім томом зібраних творів М.Гоголя – циклом петербурзьких повістей. Одну за одною створює М.Гоголь свої п'єси і повісті: "Каяття", "Ніс", "Старосвітські поміщики", "Шинель". Але ці твори не вичерпують художній спадок М.В.Гоголя. Він автор геніальної комедії "Ревізор" та монументальної епопеї "Мертві душі". Створення цих творів є істинний подвиг письменника. Вони створили цілу епоху в художньому пізнанні життя.

    Останні роки життя

У 1836 році в біографії Миколи Гоголя були здійснені поїздки у Швейцарію, Німеччину, Італію, а також коротке перебування в Парижі. Потім, з березня 1837, в Римі тривала робота над першим томом видатного твору Гоголя «Мертві душі», який був задуманий автором ще в Петербурзі. Після повернення на батьківщину з Риму, письменник видає перший том поеми. Під час роботи над другим томом у Гоголя настав духовний криза. Навіть поїздка в Єрусалим не допомогла виправити ситуацію. На початку 1843 року була вперше надрукована відома повість Гоголя «Шинель».

Вночі 11 лютого 1852 року Гоголь спалив другий том, а 21 лютого помер.

Цікаві факти

Письменник захоплювався містикою і релігією. Найзагадковішим твором Гоголя вважається повість «Вій», створена, за словами самого автора, на основі народного українського надання. Однак літературознавці та історики досі не можуть знайти доказів цього, що вказує на ексклюзивне авторство письменника-містифікатора.

Прийнято також вважати, що за кілька днів до своєї смерті великий письменник спалив другий том «Мертвих душ». Деякі вчені вважають це недостовірним фактом, але правду вже ніхто ніколи не дізнається.

Досі достеменно невідомо, як саме помер письменник. Одна з основних версій свідчить, що Гоголь був похований живцем. Доказом цього була зміна положення його тіла при перепохованні.
Психологічна глибина, створених в них реалістичних типів, естетична неповторність гоголівських творів, історичний оптимізм письменника відносно майбутнього Росії, - все це є великим вкладом в духовне життя народу.
Цими шедеврами мистецтва Гоголь увійшов в світову літературу, і його ім'я стало в один ряд з такими іменами, як Сервантес, Мольєр, Шекспір, Гете, Бальзак, Діккенс і т.д.

В усьому світі зараз надзвичайно широкий інтерес до творчості М.В.Гоголя. Виходять з друку його книги, ставлять на сцені його п'єси, знімають кінофільми за мотивами його творів.
В неповторному єдинстві комічного і трагічного був виражений гуманістичний пафос Гоголя. Відкривши світу "всю Русь" перш за все її смішні і трагічні, драматичні сторони, - Гоголь створив книги, що є оригінальним відкриттям в художній літературі.

Життя Миколи Васильовича й донині оповите таємницями. 

Однією з найзагадковіших загадок Гоголя є історія його народження. Два сини його матері, Марії Іванівни, померли тільки-но народились. Жінці порадили відвідувати церкву святого Миколая, який вважається захисником жінок і дітей. Така церква розташовувалась неподалік – у селі Диканька; вона й стала місцем постійних молитов вагітної жінки, адресованих Миколаєві Чудотворцю. Коли ж дитина народилася живою, її було названо на честь цього святого. 

Дитинство Миколи Гоголя пройшло в селі Василівці (тепер Гоголеве) у родовому маєтку батьків. Теперішню садибу відбудовано не так давно – після того, як племінник письменника Василь Головня, який успадкував садибу, знищив її, вирішивши, що будівля старомодна. Вона докучала нерозумному нащадку, котрий, очевидно, вирішив стати таким собі провінційним російським геростратом. «Чтоб почитатели творчества моего гениального дядюшки не упрекали меня в негодном отношении к дому, в коем он вырос, я решил этот дом снасть», — так племінник пояснив в одному з листів свою недбалість до збереження історичної спадщини. Й дім з дерев’яними колонами та ґанками, і всі флігелі було знищено. Залишилися сад і став. А поодаль — могила батьків Гоголя. На якій щовесни розцвітають проліски.

Гоголь упродовж життя страждав на різні фобії, наслідком чого ставали часті депресії, нервові розлади. Чи не найбільшою фобією Гоголя була так звана тафефобія – страх бути похованим живцем. Із цієї причини Гоголь ще замолоду постійно складав заповіти, аби під час поховання було напевне засвідчено його смерть. Крім цього психічного комплексу, письменником нерідко оволодівав острах захворіти, в зв’язку з чим він остерігався торкатися багатьох побутових речей. Гоголю був також притаманний сильний страх перед жінками, яких він здебільшого намагався уникати. 

За спогадами сучасників Гоголя, до власної смерті письменник ставився спокійно, ніби був готовий до неї. Серед причин, які призвели до його передчасної кончини у віці майже 43 років, крім інших причин, називають добровільне позбавлення себе їжі.

Микола Гоголь прожив складне й водночас дивовижне життя.

 Нікому не відомим юнаком він приїхав до Санкт-Петербурга з далекої малоросійської провінції. Незабаром стає кумиром північної столиці тодішньої імперії, згодом – мішенню для найвитонченіших і найпідступніших нападів; а через деякий час – гордістю й бажаним гостем іншої столиці імперії – Москви. Він помирає у невимовній тузі; його роздирають мрії і плани, яким не судилося втілитися в життя. Наприкінці свого віку Микола Васильович ще більш самотній, ніж коли приїхав «вражати Петербург». Письменник не раз цитував слова з Біблії: «У великій мудрості багато смутку, і той, хто примножує свою мудрість, примножує й смуток у серці своєму».

Усе коротке життя Гоголя – це і драма, і містика, і гра. Й суцільна загадка, до якої будемо неодноразово повертатись у наших пошуках істини. 

                          Книгам М.В.Гоголя суджене вічне життя