ЗНО - 2016

                           Шановні  абітурієнти запрошуємо Вас здійснити реєстрацію  ЗНО  у нашій бібліотеці.
        Тут  Ви зможете отримати  інформацію.

Літературне знайомство

                                   Перед лицем вічності

             27 січня - 125 років від дня народження П.Г.Тичини

    Павло Григорович Тичина народився 27 (15)  січня 1891 року в с. Пісках на Чернігівщині в родині сільського дяка. Вчився спочатку в земській початковій школі, потім в духовній семінарії.

  У 1917 р. став членом редколегії газети "Рада". У 1918 р. вийшла перша збірка "Сонячні кларнети". У 1920 р. виходять його збірки "Замість сонетів і октав", "Плуг".

  До передвоєнних збірок П.Тичини  належать "Чернігів", "Партія веде" (1934), "Чуття єдиної родини" (1938), "Сталь і ніжність" (1941). Під час другої світової війни поет перебуває в евакуації в Уфі. Найбільшим здобутком цих часів є поема "Похорон друга". 

   Лауреат Шевченківської премії (1962), Герой Соціалістичної Праці (1967).

   Помер П.Г. Тичина 16 вересня 1967 р. в Києві.

   Ознайомитися з поетичною спадщиною ювіляра запрошуємо до бібліотеки. Поезії музичні, наповнені зоровими, слуховими та іншими образами.

 

Соборна Україна

        В історії становлення незалежності і соборності України, особливе місце займає день 22 січня 1919 року, коли Директорія Української народної Республіки проголосила Злуку всіх  українських земель в єдину Українську державу. Саме цей день з"єднання Західноукраїнської народної  Республіки з українською Народною Республікою прийнято відзначати як свято - День Соборності України.    
    Цей день увійшов до національного календаря як велике державне свято і відзначають його з 1999 року. Соборність - це символ. Символ боротьби за волю. Порозуміння між людьми. І часточка надії і віри у майбутнє.

  В бібліотеці оформлено тематичну викладку "Соборна Україна - запорука єдності". Запрошуємо переглянути видання в яких  відображені  цікаві історичні відомості та шляхи розбудови  Соборної України в сучасних умовах.
  22 січня в бібліотеці відбулася історична година "На шляху до свободи та незалежності", на яку запрошено вчителів та учнів 9 -х класів місцевої школи. Присутні дізналися про те, що соборність українських земель має глибоке історичне коріння і є довготривалим складним процесом.
   Члени клубу "Берегиня" декламували поезію В.Сосюри "Любіть Україну" та інші поезії українських поетів.
   Переглянули відеофільм "Становлення української державності" і ознайомилися з тематичною викладкою літератури.
  Пам"ятаймо про незліченні жертви наших співвітчизників, покладені на вівтар соборності і державності. 

Хто такі гуцули?

 

     Майже всі гуцули не знають, звідки взялася їх назва. Суперечки істориків на цю тему йдуть вже дуже давно, але правдивої версії так ніхто і не довів. Я спробую відкрити завісу цієї дійсно таємничої назви, опираючись на румунське коріння назви, так як саме румуни і є її творцями. Гуцули в Карпатах оселилися в VII столітті нашої ери та представляли собою групу втікачів східнослов’янського племені білих хорватів.

     За переказами, гуцули щось не поділили з ватажками племені, тому і втекли далеко в гори, правда, гуцулами тоді вони ще не були. Оселившись на теперішній території Рахівського району Закарпаття, вони виявили, що вже по їх території через перевал в бік України йдуть обози румунів, які везуть сіль з солерудника, що знаходився в нинішньому Солотвині ( Slatina – румунською). Довгий час гуцули не звертали на це увагу, але прийшов один голодний рік, який примусив їх зібрати дань з обозів та купити в низинних районах необхідну провізію.

    Спробувавши один раз, гуцули почали системно вимагати данину, і якщо її не отримували - нападали на румунів з бойовими сокирами. Тут і з’явилася назва гуцулів. "Huţulii (розбійники)", - кричали румуни та віддавали те, що у них вимагали. Є таке село в Рахівському районі - Ділове. Легенди стверджують, що там гуцули ділили між собою румунську данину в Рахові. Вони рахували, хто скільки отримав, а в Ясінях ясінили (прогулювали).

      Така от коротка історія.

 

                                                                                                                                                                  Микола Староста.

                                                                                                                           

                                                                                                                                                                     Рахів NEWS » Новини » Рахівщина

У що вірили гуцули?

Жителі Гуцульщини створили унікальний світ дивовижних міфів і легенд, химерних прикмет і забобонів. Кажуть: щоби зрозуміти гуцула, треба самому вродитися гуцулом. І йдеться зовсім не про специфічну гуцульську говірку, а про незбагненну своєрідність гуцульських традицій і звичаїв. Бо ще можна запам'ятати, що ґражда– це така гуцульська садиба, а маржиною гуцули називають худобу. Значно важче втямити гуцульські повір'я, в яких змішані язичеські вірування i християнство,випробувані століттями народні прикмети i просто забобони.

 Ще наприкінці 19 століття закарпатський священик отець Теодозій Злоцький зібрав цікавий етнографічний матеріал про гуцульські звичаї та вірування, який став основою для його праці "Забобони, вірування i деякі звичаї з середовища підкарпатського руського народу", опублікованої в угорській газеті "Kelet". Як стверджують сучасні етнографи, окремі з описаних Теодозiєм Злоцьким повір'їв побутують серед гуцулів i сьогодні. До речі, у цьому легко переконатися, просто приїхавши на Гуцульщину...