Ділове

           Історія

В історичних документах село згадується в XVI столітті.

До 1947 село називалось Трибушанами, бо тут (за однією з місцевих легенд) жили три брати Бушани. 1898 р. офіційну угорську назву селища було дещо змінено: з «Trebusán» (Трибушани або Требушани) на «Terebesfejérpatak» («Теребеш на Білому Потоці»).

У XIX ст. у Трибушанах добували залізну руду в скелях гори Довгарунь. Давні штольні збереглися дотепер. 1861 року Калман Каган, єврей із сусіднього міста Сигіт (нині — Сіґетул-Мармаціей), збудував ще й склодувний завод.

Згодом для будівництва транскарпатської залізниці сюди приїздили поляки, чехи, німці, словаки, італійці, багато хто з яких оселився тут назавжди. . Нащадки італійців — Корадіні, Манфреді, Делізотті, Бузі — мешкають тут дотепер.

У документах кінця XIX — початку XX століття Трибушани згадуються як «селище» («nagyközseg» — статус, близький до містечкового) Тисодолинянського округу (повіту) Марамороського комітату Угорського королівства. В цей період громада селища користувалася печаткою з зображенням дуба (оригінальний штемпель цієї печатки нещодавно віднайдений місцевим краєзнавцем М. Ткачем).

Присілки

Білий потік

Після 1946 р. під назвою Ділове були об’єднані Требушани і Білий Потік

Довга словацька назва - Трибушани Білий Потік - найкраще ілюструє історію Ділового. Бо свого часу два села з'єдналися в одно: Трибушани приросли Білим Потоком, а може, й навпаки. За місцевою легендою, назва Трибушани виникла завдяки трьом братам Бушанам. Словаки називали це високогірне поселення Трибушани Білий Потік (Tribušany Biely Potok - довго, але більш-менш зрозуміло), румуни повторювали за ними - Трибушани Альба (Tribusa Alba), угорці - Terebesfejérpatak.

Назва на честь, потока Бі́лий — ліва притока Тиси. На річці розташовані два водоспади — Білий та Білий нижній, а на правій притоці Білого, потоці Ялин, розташований найвищий однокаскадний водоспад Українських Карпат — Ялинський водоспад.

Полянка

Обєднане з селом Ділове

Згадки: 1892: Polyánka, 1898: Polyánka, 1904: Polyánka, Kismező, 1907: Kismező, 1913: Kismező , 1944: Kismező, Полянка.

Релігія

У селі є 4 церкви: Церква Різдва Пресвятої Богородиці 1750, святих апостолів Петра і Павла 1860, Успіння Пресвятої Богородиці 1992, четвертий храм Ділового - зведена в 1990-ті роки каплиця, яку використовує римо-католицька громада села.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці 1750.

Перша згадка про храм належить до 1750 р., але вважають, що збудовано його давніше. Легенда розповідає, що дуже давно в урочищі Малий Подерей стояла каплиця. Під час бурі до каплиці влучила блискавка і дзвін покотився вниз. Там, де він зупинився, збудували із смерекових брусів теперішню церкву.

Дерево заготовляли в лютому, поки воно не набрало води. Корували його навесні і не звозили, поки не висохло. Так досягалася тривкість деревини.

У 1801 р. записано, що «Требушани мають церкву дерев'яну, нікими роками переже от ерара создану содійствієм вірників». У 1949 р. церкву закрили, а в другій половині 1960-х років у ній відкрили краєзнавчий музей.

Два дзвони вдалося заховати в Хмелеві. Протягом наступного десятиріччя церкву двічі перекривали драницею, але наприкінці 1970-х музей занепадає, церква починає руйнуватися, знищено старий цвинтар довкола неї.

Разом з тим церква не зазнала переробок. Повністю збережено стародавній ґанок з різьбленими стовпчиками і дашком, влаштованим на випусках поздовжніх брусів. Трикутний фронтон дашка акцентує вхід і вдало пов'язується з великим трикутником фронтону дахів. Своєрідними є голосниці башти в формі чотирьох аркових віконець з кожного боку. Вежа несе два дзвони. Центральне перекриття — коробове, а інші — плоскі. Пам'ятку було відреставровано в 1970—1971 роках. Церкву повернуто греко-католикам, і напередодні Великодня 1995 р. відбулася перша служба й освячення храму, який пересвятили з Успенського на Різдва пр. богородиці. Опікуються відновленням церкви голова церковного комітету Михайло Пріц та священик з Рахова Василь Носа. З ремонтом допоміг директор лісокомбінату Василь Брехлічук.

У 1998 р. поставили іконостас. Церква стоїть на вулиці Савляк, що нині носить ім'я відомого письменника-сатирика Марка Бараболі (Івана Рознійчука), вихідця з Ділового.

Церква св. ап. Петра і Павла 1860.

Після 1946 р. під назвою Ділове були об'єднані Требушани і Білий Потік.

Церква в Білому Потоці збудована на 110 р. пізніше за церкву в Требушанах, але повторює і у пропорціях, і в художніх елементах старшу церкву. Три традиційні частини — бабинець, нава і вівтар об'єднані однією базилічною формою. Споруда має певні ознаки, характерні для церков середньогуцульського стилю: низька башта під чотирисхилим шатром з кулястою главкою, трикутний фронтон, утворений схилами дахів на головному фасаді, чотири стовпчики під опасанням при вході. Після перекриття бляхою церква втратила профільовані лиштви фронтону та ґанку, засклена галерея закрила різьблені стовпчики.

Церква Успіння Пресвятої Богородиці 1992.

У 1992 р. в Діловому неподалік стародавньої дерев'яної церкви, на місці, де колись була фара, закінчено будівництво великого цегляного храму.

Нава з притворами та вівтарною частиною утворює хрещату композицію, увінчану банею на восьмистінному барабані. На західному фасаді височіє барокова вежа. Довжина і висота храму становить 29 м, ширина — 18 м, висота стін — 7 м.

Кошти на будівництво збирали прихожани. Жертовністю відзначилися Олексій Костич та Василь Пекарюк.

План церкви склали місцеві майстри Микола Матчук та М. Кравчук, а Матчук очолив також будівництво. Основними будівельниками були М. Глеб, В. Боднар, П. Боднар, М. Боднар. Багато зусиль до спорудження доклали голова церковної громади М. Копелюк, куратори М. Романюк та М. Савчук. Іконостас перенесли із Петропавлівської церкви села Ділового.

Матеріал: сайт Історичне Закарпаття. І.Калашніков