Ділове-опис об"єктів на маршруті .Розроблений Ткач В. та Ткач М.

    

        Двадцять кілометрів на південь від місця злиття Білої і Чорної Тиси в підніжжі гірської вершини Піп-Іван у долині вузькою, майже десяти кілометровою смугою простяглося сучасне село Ділове з двома присілками: Круглий – на північному сході і Хмелів – на південному заході. З усіх боків село наче стискають  два гірські масиви Гуцульських Альп та Свидовецького хребта. Долина в міжгір’ї вузька. В найширшому місці – не більше кілометра.

          Хто ж ми–діловчани? Нащадки описаних у легенді трьох братів Бушанів, нащадки гордих гуцулів, бойків та опришків, що втікали від гніту панів, а може нашими предками були румуни, що здавна жили на Мараморощині? Коли і ким засновано село Ділове (Требушани)? Ким були перші поселенці, де вони розселялися? Ким були мої прадіди? Чому село названо Ділове?

         Щоб одержати відповіді на ці питання, було багато опрацьовано наукової літератури, спогади старожилів та послуги Інтернету. В результаті  виникло  ще більше питань – бо виявилося, що „Бушани” родом з містечка - фортеці Буші що на Вінничині. Цю фортецю було знищено  в 1653 році під  час осади польським військом. Існує навіть легенда, що після загибелі фортеці живими залишилися лише один дід з своїми трьома синами. З Буші родом  Бушинські, що і досі проживають на території села і області. Саме ця версія, здавалося, була найбільш імовірною, романтичною і туристично привабливою. Здавалося, що співанки та місцеві перекази підтверджували б цю легенду. Оповідувачі розказували, що Бушани були людьми з подібною до нашої, але трохи іншою мовою, що були вони великі гуляки, вбиралися інакше, ніж наші люди, мали красивий одяг. Більшість старожилів розказували, що їх діди родом з бойків, інших з румунського боку і  всі вони були  як не лісорубами, то пастухами.

        Багато  необхідної інформації можна отримати із книги Павла Чучки ”Прізвища закарпатських українців. Історико - етимологічний словник”. Виявилося, що на мапі „Мараморошського повіту” на якій вказані населені пункти, що утворилися на Мараморощині з початку 15 ст. до кінця 17 ст. на місці нашого села показано два поселення  - Требуша та Білий Потік. Обидва ці поселення згідно позначень засновані в кінці 16 ст. на поч.17ст. В книзі нарисів про історію народностей та поселень „Народності і суспільний устрій Марамороського комітату” Бийлоя Вільмуша 1943 року дано назви населених пунктів у реєстраційних документах, коли і як створені, прізвища землевласників та роки володіння, імена та прізвища поселенців, їх статус та рік реєстрації в документах, назви архівних документів. Відповідно до досліджень цієї книги спочатку виникли Требушани. Бийлої зробив такий запис „1600 –Трібушо (уг.Тribusa), 1605–Требушшо (Trebussa), 1715 - Требушо (Trebusa). Притисянське поселення кінця 16ст. Бичківського маєтку. Русинське кріпацьке поселення”. Хоча поселення на території села існувало з кінця 16 ст. відомостей про людей, що жили до 1600 року в селі немає. Білий Потік виник пізніше. В книзі записано „1684 - Білий Поток (FejerPatach), 1696 - Білий Поток (FejerPatak). Бичківський казенний маєток створив поселення в другій половині 17 ст. на березі Тиси там, де вливається Білий Потік. Русинське кріпацьке поселення”. Тобто наші обидва поселення як і всі інші населенні пункти в нашому районі були кріпацькими - тобто належали панам, поселенцями були слов’яни. Отож, питання про заснування села Ділове знято.

         Інший автор  професор А.Петров в книзі „Карпаторуські межові назви” видану Пражською академією 1929р.на підставі архівних даних подає опис межових назв карпаторуських населених пунктів 19 - 20 ст. Тут він згадує про Требушани Білі та перераховує назви гір, урочищ, полонин, потоків і присілків, що знаходились на межі села та згадує про Хмелів як хутір. Відомо, що поділ на дві адміністративні одиниці зберігся в селі аж до 1946 року, це підтверджують знайдені документи з печатками. Отже, існування двох  сіл було обумовлено тією важливою перепоною, якою була повноводна Тиса. Напевно адміністративно управляти одним селом, розділеним надвоє рікою, було важче, ніж двома окремими селами. Найпевніше міст у Хмелевому, що забезпечив зв’язок лівого і правого берега, зв’язок між двома населеними пунктами та просування людей і товару був збудований набагато пізніше, ніж утворилися два населені пункти. Ще пізніше був збудований міст і біля Білого потоку. Інший шлях у село був в брід. Вози з товаром перебиралися в брід напроти Тукала, а далі возовою дорогою попід Довгаруню, через Іванець та Лісчинку добиралися знову в брід до Берлибаша, далі в Рахів. Через Полунський проходив піший соляний шлях з Рахова  в Бичків  та Солотвино .

       Перше  ім’я зареєстроване в урбаніальній книзі 1600 р. Требуші  - Нікі-фор, в 1605 р.- Нагішко Гавриш, Петрової Філип, Гачо Роман та інші. Серед прізвищ, що і досі зустрічаються на території села згадано в 1680р. - Петрецький, Годван, Тодор (Тодер*),  Лупул (Лупшак*), Саул (Сауляк*) прізвище якого дало назву урочищу, прізвище Дода згадується найчастіше, в 1685 р. – Бойко (Бойчук*), в 1691 - Томаш (Томашук*), в 1696 - Лупшо (Лупшанюк*), 1691р.- Кіфор. Жив в селі і Белей – за прізвищем якого можливо названо  Белеїв потік. (*нові прізвища, що утворилися пізніше на підставі старих ).

День незалежності України

 

Сьогодні, 23 серпня, в День Державного Прапора та напередодні 33 річниці Незалежності України , в будинку культури відбувся святковий концерт «Щоб у серці жила Україна!»

    До святкування долучилися Діловецький ЗДО та угорський приватний заклад- гімназія.

    На свято було запрошено військовослужбовців, які несуть службу на Прикордонній заставі с. Ділове.

    Хвилиною мовчання вшанували памʼять героїв-односельчан, всіх воїнів України , які віддали своє життя за Батьківщину та всіх невинно убієнних жертв війни.

   Сільською бібліотекою оформлено книжкову експозицію «Моя незалежна країна - сильна Україна».

    Дітки співали, танцювали, розказували вірші, подарувавши частинку свого тепла та позитивні емоції глядачам.

Учасниці вокального гуртка будинку культури заспівали пісні « Лише у нас на Україні» та «Слава нашим ЗСУ».

    На Обеліску Слави запалили «свічки памʼяті» полеглим героям України , нашим односельцям : Варзі Е., Попадичу В. та Гріджаку В.

Саме сьогодні, в цей час, коли в країні йде війна , ми маємо, як ніколи, проявляти свою любов до рідної Батьківщини .            

                            

                                                     

Річка Тиса: цікаві факти

 

Біжить через 5 країн, а верхівʼя знаходиться в Україні: таємниці і цікаві факти про закарпатську річку Тиса

Ця річка за останні два роки стала найвідомішою в Україні. Знаходиться вона на Закарпатті, є найбільшою лівою притокою Дунаю і біжить через пʼять країн. Знайомтесь – норовлива Тиса.

Легенди та історії про закарпатську річку Тису

Тиса — найбільша річка Закарпаття, яка має довжину майже 966 кілометрів та пересікає 5 країн. Окрім України Тиса також біжить через Словаччину, Румунію, Угорщину та Сербію. В нашій країні знаходиться верхівʼя цієї річки, а свій початок вона бере на Рахівщині, створюючись в результаті злиття двох маленьких річок: Білої та Чорної Тиси. Впадає Тиса у Дунай.

Життя багатьох мешканців Закарпаття повʼязане саме з цією річкою. Відома водна артерія з давньою історією має свої таємниці. Чому цю річку назвали саме так, і чому сотні років поспіль люди шукають на дні Тиси скарби? “Один Факт” розповість далі більше цікавинок про популярну річку на кордоні з Румунією.

Звідки взялася назва “Тиса”?

Міжнародний день молоді

 

         Це яскраве і позитивне свято, присвячене підростаючому поколінню. Напередодні , 9 серпня , працівники культури підготували перегляд фільму «Незламні духом», який став повчальним для глядачів.

    Також відбулася вулична акція «Бібліотека- обʼєднує та здружує молодь», на якій було представлено нові художні видання , які поповнили бібліотечний фонд завдяки програмі Українського інституту книги. Це сучасні та цікаві книги, які неодмінно знайдуть свого читача. Тож запрошуємо всіх бажаючих за новинками.

    В кінці зробили невелику, але веселу фотосесію на згадку про цей чудовий день.

Також, вже традиційно, підготували «солодкий стіл», за яким обговорили плани та мрії молоді на майбутнє.

    У будь-якому випадку, наша молодь - це майбутнє України. Бажаємо енергії, краси, здоров'я, натхнення і втілення всіх юних бажань.

    Нехай швидше настане перемога України і ми повернемося до мирного життя.