Чорнобильська серія картин Марії Приймаченко

 

              26 квітня  виповнюється 36 років з часу катастрофи на Чорнобильській АЕС. Аварія призвела до евакуації понад 115 тисяч місцевих мешканців, створення 30-кілометрової зони відчуження та забруднення понад п’яти мільйонів гектарів українських земель… Катастрофа зруйнувала тисячолітній уклад життя і самобутню традиційну культуру цієї частини Полісся, найвідомішим представником якої є художниця Марія Приймаченко (1908 — 1997). Кожного, хто бачив її твори, дивували наївні образи фантастичних звірів. Після аварії, яка викликала найрізноманітніші мутації та вади у людей та тварин, ці картини можуть сприйматися як своєрідне пророцтво чи попередження. До прикладу, у рік аварії світ побачила химерна істота “атом” із присвятою американському президентові Рональдові Рейгану. Вражає четвертий енергоблок електростанції — без якого-небудь трагізму, він всипаний кольоровими квітами, картина написана зі сну художниці. Яка природа цих фантастичних образів?

Джерела фантастичної творчості

Марія Приймаченко з дитинства була занурена у традиційну культуру Полісся. Тут прадавній уклад життя зберігся аж до початку колективізації та Голодомору. Вона народилася 30 грудня 1908 року у селі Болотня на півночі Київщини, серед незайманих лісів, боліт та річок. Окрім того, майстриня походила із мистецької родини. 
“Мати вишивала, а батько — тесля — різьбив дворові огорожі з “головкатими” зображенням — традиція бере початок ще із середньовіччя”
Творчість М.Приймаченко — синтез усіх видів народного мистецтва. Настінні хатні розписи, орнаменти на вишивці мають прямі аналогії у її творах. Легенди, народні пісні пропонують тематику її жанрового мистецтва: “А в того коня золота грива, Золота грива, срібні копита. Срібні копита, шовкові хвости…”. Приказки і прислів’я, які акумулювали досвід, пропонували моральні настанови теж активізували фантазію: “Не дай Боже, свині роги — всю череду переколе”. Окрім того, серед поліщуків побутували найрізноманітніші небилиці, які додавали сміливості шукати власні найпарадоксальніші співставлення образів: “Коромислом сіно косять, оберемком воду носять…”, “Та вродили верби, та зацвіли раки, та поспіли уюни”. Підписи Марії Приймаченко під картинами ніби продовжують цю народну традицію: “Чую “чирк” — то крокодил цвірінькає під сороку, а біля крокодила мавпочка — жінка його”.

Чорнобильський бестіарій

Казкові тварини складають левину долю в доробку М. Приймаченко. Бестіаріями або звіринцями називали середньовічні європейські рукописи-збірники з описами тварин, які ґрунтувались на античних джерелах. У цих малюнках можна було побачити поєднання наукових знань та легенд, відчуття захоплення та жаху від незрозумілих явищ та сил, творчу уяву давніх майстрів, а не реальну анатомію, адже майстри не могли бачити левів чи дельфінів з маленьких віконець монастирських келій. Звірі та рослини були сповнені чародійних сил і таємничого зв’язку з людиною. Поліська майстриня створила власну “енциклопедію” фантастичних тварин, яка нагадує середньовічні бестіарії.

“Заквітчаний четвертий енергоблок є своєрідним пам’ятником десяткам тисячам ліквідаторів аварії, які загинули у 1986-му році, або померли пізніше”

В інтернеті поширена думка про “вражаючу Чорнобильську серію” Марії Приймаченко. Насправді в Музеї українського народного мистецтва називають тільки чотири твори цього циклу. Це квітково-пташині композиції “Галочка літає свого хазяїна шукає”, “Пам’яті Валерія Ходімчука”, “Четвертий енергоблок”, “Кочубарки”. Заквітчаний четвертий енергоблок є своєрідним пам’ятником десяткам тисячам ліквідаторів аварії, які загинули у 1986-му році, або померли пізніше. В уяві художниці над цим пам’ятником витають душі покійних, до нього приходять наступні покоління, щоб вшанувати пам’ять героїв. 

  Матеріали з Інтернету.