Маловідомі факти історії Рахівщини.

На Рахівщині у 1930 р. проживало 60 842 ч.

За даними перепису населення 1930 р. на Закарпатті  за Чехословаччини в Рахівському окрузі проживало 60 842 осіб. Більше з них було в Ясінях - (10 614), яке було найбільшим селом в державі за кількістю населення, Рахові (8 893), Великому Бичкові (6 707), Солотвині (6 478), що тоді входило в склад Рахівщини та Верхньому Водяному (5 842). Дещо менше людей нараховувалося у Богдані (4 299), Середньому Водяному (3 840), Діловому (2 326), Косівській Поляні (2 234), Кобилецькій Поляні (2 218), Білій Церкві (1 759), Квасах (1 700) і Лузі (1587). Найменша кількість населення жила у Білині (947) та Росішці (618). Про мешканців у Лазещини,Чорної Тиси, Розтоків, Видрички, Лугів, Костилівки, Водиці та деяких інших сьогоднішніх сіл нічого не згадується, адже вони тоді територіально і адміністративно входили, як присілки до сусідніх, значно більших від них, населених пунктів. 

      Наведені статистичні відомості про тогочасні населені пункти округу  - надзвичайно цінні й за незначними винятками, не сфальсифіковані чи перекручені, бо мали чисто практичне значення. Це можна пояснити тим, що вони надруковані у довіднику-путівнику для чехословацьких туристів у 1936 році незацікавленою стороною, але не завжди відповідають даним сучасної науки, які, м’яко кажучи, за радянської доби  могли бути підтасовані тогочасній цензурі.
     Таким чином,  у нас появився ще один цінний краєзнавчий матеріал, який відкриває для широкого загалу маловідомі або призабуті факти історії населених пунктів Рахівщини, коли наш край  був частиною однієї з найбільш розвинутих і демократичних європейських держав на той період – Чехословаччини.
       Зупинимось ще на національному складі населення тогочасного перепису. Аналізуючи ці надзвичайно цікаві матеріали, звертаємо увагу на деякі особливості. Так, за національною ознакою наведені дані по русинах (офіційна тодішня назва українського населення) свідчать, що їх в окрузі було 35 124 ч. ( 57,7% від загальної кількості). Найбільше з них проживало у Ясінях (7 365), Рахові (5 840), Верхньому Водяному (4 648), Великому Бичкові (4 363), Богдані (3 524). Менше - у Косівській Поляні (2 062), Діловому (1 594), Лузі (1 319), Квасах (1 245), Кобилецькій Поляні (1 141). Значно меншою їх чисельність статистика наводить у Білині (867),  Росішці  (586), Солотвині (479), Середньому Водяному (105) та Білій Церкві (10). У Середньому Водяному, Солотвині, Білій Церкві, а також невеликою кількістю у Кобилецькій Поляні і Верхньому Водяному проживало румунське населення -  6 708 ч.
   Наступною, досить великою групою виступало єврейське населення, що складало 8 901 осіб. Їхні представники проживали в усіх селах тогочасної Рахівщини, зокрема, у Солотвині (1 906), Ясінях (1 352), Великому Бичкові (1 253), Верхньому Водяному (1 161), Рахові (1 081), Кобилецькій Поляні (517), Середньому Водяному (329), Богдані (297), Діловому (245), Білій Церкві (210), Квасах (161), Косівській Поляні (144), Лузі (118), Білині (42) і Росішці (31). Однак, наприкінці 30-х років ХХ ст. єврейське населення дещо зросло, особливо з початком Другої світової війни, коли нацистська Німеччина напала на Польщу. За свідченням старожилів, у деяких поселеннях їх збільшилося на десятки, сотні, а то й тисячі осіб, особливо в Ясінях. Це сталося тому, що євреї тікали від німців й переходили через головний Карпатський хребет на територію Карпатської України, де на той час уже були угорські військові.
    Угорців на Рахівщині проживало 5 609 ч. Вони мешкали у всіх селах, крім Росішки. Найбільше - у Солотвині (2 057), Ясінях (1 154), Рахові (1 015), Великому Бичкові (571), Кобилецькій Поляні (292), Богдані (219), Діловому (118), Білій Церкві (113).
       Статистика свідчить, що більшість чехів і словаків із загальної кількості 2 426 ч. проживали в усіх селах, крім Росішки. Так, у Солотвині (662), Ясінях (497), Рахові (414), Великому Бичкові (272), Діловому (172), Кобилецькій Поляні (115), Богдані (115), Лузі (67).
        Німців у 1930 році було всього 442 ., але в кінці ХІХ – на початок ХХ ст. їх кількість у Великому Бичкові, Рахові та Ясінях було від 20% до 10% від загальної кількості населення. Це тому, що в цей період відбувалася досить активна їх асиміляція, в результаті якої вони ставали угорцями.
       Група «інші», яких нараховувалося 176 ч. не розшифровувалася і включала громадян Чехословаччини, які проживали на Рахівщині і становили досить невисокий відсоток населення (поляки, цигани та деякі інші). Достатньо чисельна група «іноземці» - 1 456, включає жителів, що не мали чехословацького громадянства. Це, насамперед, російські емігранти, які внаслідок революції та Громадянської війни в Росії (1917 – 1920 рр.) опинилися на території Чехословацької Республіки. А також українські емігранти та біженці, які внаслідок поразки Української Галицької Армії ЗУНР та армії Української Народної Республіки (1918 – 1920 рр.) перейшли через Карпати. А надавати громадянство ЧСР українцям влада чехословаків не хотіла, так як у свого часу це робила й Угорщина. Тим більше, що українці у переписних документах не передбачалися, а в поняття «русини» не вписувалися. Це також інші менш кількісні групи, які залишалися на території Рахівщини після Першої світової війни, включаючи й італійців, хорватів, сербів, боснійців та інші.

Микола Ткач – історик.

 

Література

1.     Достал Ярослав. Підкарпатська Русь (Закарпаття періоду Чехословацької Республіки: 1919 – 1938 рр.). Путівник-довідник. Переклад з чеської мови Ю. Фатули. Ужгород, 2014.

2.     Павленко Г. В. Німці на Закарпатті. Ужгород, 1995.

3.     Подкарпатская Русь. 1919 – 1936. Ужгород, 1936.