понеділок, 30 травня 2016 р.

Знак у Діловому, що визначає географічний центр європи, встановили австо-угорці в 1887 році

                                                                             
                                                  

Геодезичний знак зберігся до наших часві у первинному вигляді
    Центральна точка Єропи розташована на Закарпатті, між містами Тячів та Рахів на трасі Мукачево - Рогатин. Це місце надзвичайно популярне серед туристів та подорожуючих. Чому саме тут і хто визначив центр Європейського континенту?
   Ще за часів Автро-Угорщини, а саме у 1885–1887 роках, географи з Імператорсько-Королівського військово-географічного інституту у Відні проводили геодезичні дослідження на території сучасної Закарпатської області для планованого прокладання залізниці Рахів-Сігет.
    Після ретельного вивчення місцевості географи встановили в селі Ділове (Рахівський район Закарпатської області) двометровий кам’яний знак у формі зрізаної чотиригранної піраміди (координати 47°57′ північної широти та 24°11′ східної довготи) з таким написом на латині:
  «Це постійне, точне вічне місце, визначене спеціальним апаратом, виготовленим в Австро-Угорщині, зі шкалою меридіанів і паралелей в Європейській системі широт і довгот. Встановлений тут Центр Європи у 1887 році».
     Геодезичний знак пережив дві світових війни й дійшов до нашого часу у своєму первинному вигляді. Але, оскільки геодезичний знак мав дуже скромний вигляд, то поруч з ним 27 травня 1977 року встановили пам’ятну стелу заввишки 7,2 м. Паралельні лінії стели символізують чотири сторони світу. На висоті 6 м 60 см встановлена куля, що символізує планету Земля. Куля ще несе технічне навантаження — сполучає пластини, що робить стелу стійкішою, - пише Відкривай Україну.


четвер, 26 травня 2016 р.

Франкове ймення рідне й дороге...

             
     Наприкінці травня в Діловецькій школі відбувся літературно-музичний ранок "Багатогранність таланту Великого Франка" приурочений 160 річниці від дня народження та 100 років від дня смерті І. Франка.      Вступивши в ювілейний рік ми повинні перейматися величчю його духу, воїстину титанічною працею, яку безкорисно поклав на вівтар служіння своєму народові Іван Франко.

середа, 11 травня 2016 р.

Війна і перемога: біль і пам"ять

   Минула 71-ша річниця з того часу, як прозвучали залпи салюту на честь Великої Перемоги над фашистським нацизмом у Другій  Світовій війні. Сьогодні свято Перемоги  для кожної людини є хвилюючим, зі смаком сліз.  Воно болем відгукується в кожному серці, оскільки немає, жодної української сім"ї, якої не торкнулася б війна. З року в рік в травневі весняні дні ми збираємося біля Обеліску Слави, де викарбувані імена героїв,які  своє життя  віддали за перемогу над фашизмом. Наше покоління вдячне тим ветеранам війни, кому пощастило залишитися в життєвому строю і розбудовувати  рідну, неньку -Україну..Ми повинні пам"ятати і в 70 і в 100 років тих, хто загинув за цей травненвий день за Перемогу!.

пʼятниця, 6 травня 2016 р.

Відомі люди села


                Пекарюк Василь Васильович

                       (24.12.1942 – 04.10.2006 )

     Народився 24 грудня 1942 року в селі Ділове (тоді Требушани) на Рахівщині у сімї лісника. Батько - Пекарюк Василь Васильович , після повернення з Другої світової війни  та закінчення Сторожинецької лісної школи, працював лісником у Діловецькому лісництві, а мати – Пекарюк (дівоче Руснак)  була домогосподаркою. Мати була щасливою і  дуже раділа своєму первістку, заколисуючи його, співала прекрасних гуцульських пісень, які незримо переливалися дитині в душу і серце. Батько, награваючи на дзвінких гуцульських цимбалах, привив любов синові до гуцульських народних мелодій. А коли Василь трохи підріс,  водив його лісовими стежками, розповідаючи про звірів і птахів, про дерева і кущі, вчив розпізнавати лікарські рослини, збирати гриби і ягоди та берегти красу природи. І виростав Василько з доброю і поетичною душею, закоханий в природу і пісню. Водночас був дуже енергійним, неспокійним хлопцем, бо мав свою харизму.У сім’ї було ще двоє дітей:Наталія і Роман,які,як і старший брат, стали вчителями.