неділя, 1 лютого 2015 р.

Маловідомі факти історії Рахівщини


Освіта, медицина та спортивно-оздоровчі об’єкти на Рахівщині у 1930 році

У 1930 році в Рахівському окрузі діяли 42 школи, в яких було організовано навчання дітей не менше як у 190 класах. Приблизно стільки ж було вчителів і могла буди ще певна кількість їх помічників, як це було прийнято за Чехословаччини, але статистика на це не вказує. Не вказує вона і на кількість дітей, які навчалися, тільки зазначено, що кількість класів відповідає кількості вчителів.

Із наведеної кількості шкіл, 4 були горожанськими, тобто неповними середніми – це в Ясінях, Рахові, Великому Бичкові і Солотвині, яке, як відомо, до початку 60-х років ХХ ст. територіально відносилося до Рахівщини. У Ясінях, Рахові й Великому Бичкові ці школи були змішані, адже мали русинські (українські) і чеські відділення з однаковою кількістю класів, а у Солотвині тільки з чеською мовою навчання. У Великому Бичкові горожанка була семикласна, в Ясінях і Рахові – чотирикласні, а у Солотвині трикласна.

Народних шкіл, із 42 наведених, з русинською мовою навчання було тільки 22, в яких нараховувалося 69 класів, тобто десь в межах 36% від їх загальної кількості. Із цього виходить, що десь у межах половини русинських школоповинних дітей не було залучено до навчання. У Великому Бичкові народна школа було шестикласною, у Рахові, Ясінях, Богдані, Квасах, Требушанах (Діловому), Верхній Апші (Верхньому Водяному), Лузі – п’ятикласні, у Кобилецькій Поляні і Косівській Поляні – чотирикласні, а у Білині – тільки двокласна. Такі школи діяли і в деяких тодішніх присілках, зокрема, у Малому Бичкові – п’ятикласна, у Берлебаши (Костилівці), Новоселеці, Лазах, Вовчому, Апшиці (Водиці) – двокласні, а у Павлику, Сітному і Тростянци - однокласні. У названих школах мовою навчання була русинська, але окремі вчителі, які були родом з України, що сюди емігрували у результаті революційних подій 1917 – 1920 років, на свій страх і ризик навчали дітей українською мовою. Як свідчили старожили, таке мало місце у Рахові, Ясінях, Квасах та деяких інших населених пунктах. Тут ще слід згадати про Ясінянську державну спеціалізовану школу з деревообробки з постійно-діючою виставкою виробів гуцульських народних промислів. Тут навчалися діти з усієї Підкарпатської Русі (Закарпаття) і серед її випускників були такі, які у майбутньому стали заслуженими діячами мистецтв України, серед яких можна назвати скульптора В. І. Свиду та різьбяра Н. І. Тулайдана.

У 12 чеських школах, в яких нараховувалося 40 класів, навчалися всі діти, які підлягали навчанню цієї національності. У Великому Бичкові і Малій Солотвині діяли їх народні шестикласні школи, у Рахові, Солотвині – п’ятикласні, у Ясінях – чотирикласна, у Требушанах  і Кобилецькій Поляні – трикласні, у Лузі і Середній Апші – двокласні, у Богдані, Квасах, Білій Церкві – однокласні і чомусь у тодішньому присілку Лазіщина – двокласна, хоча русинської школи там тоді ще не було відкрито. Наявність у Лазещині школи з чеською мовою навчання можна пояснити лише тим, що тут на чехословацько-польському кордоні, діяла таможня, де працівниками були чехи. У Малій Солотвині в п’ятикласній школі вчилися діти угорської національності. В 15 класах трьох навчальних закладів діти навчали і на румунській мові. Так, у Солотвині працювала шестикласна, у Середній Апші – п’ятикласна, і у Білій Церкві – чотирикласна школи. У Рахові в присілку Ціпцерай (Спішаки) діяла школа з німецькою мовою навчання, але чехословацька статистика тут про кількість класів, вчителів не згадує нічого. В усіх національних школах проводилися уроки чеської мови, на що результати перепису теж не вказують.

            Із медичних та соціальних установ на Рахівщині працювали три лікарні і Прелставництво Чехословацького Червоного Хреста в окружному центрі. У Рахівській лікарні лікуванням населення займалися 4 лікарі, де в стаціонарному відділенні було 12 ліжок, у Ясінянській лікарні відповідно 2 лікарі і 6 ліжок, а у Солотвинській лікувальній установі на стаціонарі було 25 ліжок і ще 4 ліжка у інфекційному павільйоні, де людей обслуговували не менше як 7 лікарів. Статистичні відомості свідчать, що в окрузі у лікарнях для хворих було 47 ліжок, яких обслуговувало не менше 13 лікарів.

Спортивно-оздоровчих об’єктів на Рахівщині було 9. Це в першу чергу стосувалося Солотвини. Тут оздоровлювали бажаючих у «Лювігових купелях» (знаходилися біля працюючої соляної шахти), де діяли дві будівлі-лазні з 6 кабінетами і 12 ваннами з солоною водою, що були розташовані в парку поряд з державним ресторанним комплексом. За 3 км західніше діяли «Павлові купелі» з будівлею-лазнею і 10 ваннами. Також на території населеного пункту було 14 солоних озер, де відпочиваючі могли теж поправити здоров’я. Певну роль в оздоровлені людей відігравали буркутові джерела. Таке лікувальне джерел було й у Рахові. Тут у державних лазнях «Боркут» (невелика будівля з 7 дерев’яними ваннами), яке утримувалося держаним лісозаготівельним управлінням, теж можна було підлікуватися. Подібні буркутові джерела з лазнями були також у Кобилецькій Поляні, Квасах та Білині. У Квасах біля джерела стояла стара дерев’яна будівля лазень з чотирма кімнатами для купання у дерев’яних ваннах, а поруч побудували нову лазенну будівлю та туристичний 20-ти кімнатний готель з 50-ма ліжками.

У Рахові діяв громадський відкритий басейн, а в межах території             с. Требушани була збудована гірська хата (туристичний готель) «Піп Іван» на підйомі до гори Піп Іван Марамороський на висоті 1560м на 40 ліжок та гуцульська колиба на 20 місць. Цей туристичний комплекс діяв цілий рік і взимку можна було займатися, крім туристичних походів, і лижним спортом.

М. Ткач - історик   

 

Література

1.     Достал Ярослав. Підкарпатська Русь (Закарпаття періоду Чехословацької Республіки: 1919 – 1938 рр.). Путівник-довідник. Переклад з чеської мови Ю. Фатули. Ужгород, 2014.

2.     Подкарпатская Русь. 1919 – 1936. Ужгород, 1936.

 

Немає коментарів:

Дописати коментар