понеділок, 30 липня 2012 р.

Із минулого - в сьогодення. "Збережемо пам`ять про подвиг наших односельців".

    Ми живі нащадки, маємо пам`ятати про минуле, тому у цій рубриці ми намагаємося підтримувати публікації патріотичного почуття, любові до рідної землі, духовного збагачення за допомогою краєзнавчого матеріалу.
     Багата своїми бойовими, трудовими подвигами наша Рахівщина, Враховуючи неоціненну роль книги та інших друкованих матеріалів цього напрямку намагаємося за допомогою нових інформаційних технологій, покращити пошукову діяльність із висвітленням окремих нерозкритих сторінок історії
    - долі учасників, які не повернулися з ВВв;
    - доля ветеранів ВВв;
    - остарбайтерів та ін.
   Протягом багатьох років триває збір матеріалів про період Великої Вітчизняної війни. Значна пошукова робота по збору анкет - спогадів, учасників ВВв була проведена спільно з педагогом-організатором Діловецької ЗОШ  І - ІІІ ступенів Юркуц С. Ю.
    Чотири анкети - спогади, ветеранів - односельців  записані від Пронюк Юрія Васильовича, ,Тулик М. М.,    Пекарюк І. Ю.,    Дьорделюк І. Ю,   та остарбайтера Селюх Віри Родіонівни.


пʼятницю, 27 липня 2012 р.

Із минулого - в сьогодення. "Гаті - дараби".

Підготовка до сплаву і сплав лісу по р.Тисі та її притоках на закарпатській гуцульщині

Одним із своєрідних символів Закарпатської Гуцульщини у свій час були гаті (греблі). Відгомін їхніх бурхливих вод, при спуску в русло наших гірських швидкоплинних річок, течії ще прискорювалися до сплаву і підхоплювали уже готові, разом із мужніми бокорашами, дараби й бокори і несли їх далі до Великого Бичкова, а іноді й до самого Дунаю.
     Відомо, що з першої половини ХVІІІ до середини ХХ сторіч у верхів’ях Чорної та Білої Тиси та її притоках і потоках існували унікальні технічні споруди – дерев’яні гаті (греблі). Використовувалися вони при сплаві лісу. Спочатку це був чи не єдиний і найдешевший спосіб його траспортування. Оригінальне і водночас складне технічно-архітектурне вирішення гатей базувалося на традиціях народного будівництва, започаткованих ще в княжі часи, коли у придатних до цього місцях загачували течію потоків пустотілими зрубами-клітями, що заповнювалися каміннями.


вівторок, 24 липня 2012 р.

середу, 11 липня 2012 р.

Із минулого - в сьогодення. "Перекази та легенди рідного краю"

       В бібліотеці було проведено урок народознавства "Перекази та легенди рідного краю". Метою уроку було уточнити розуміння про рідний край, сформувати понятття про рідне село, як частину Батьківщини. Ознайомити з легендами, що пояснюють походження не тільки назви села, а й гір, що його оточують, про гуцулів, які поселилися в цих дивовижних місцях.
    Декілька легенд з якими були ознайомлено присутніх, представляємо і вашій увазі:

                                         "Легенда про Трибушани"
     Колись на місці села була зелена долина. Сюди час від часу із-за головного хребта Карпат три вівчарі приходили випасати овець. Однієї не досить пізньої осені їх застав сніг, не давши можливість повернутися з вівцями додому. Довелося з ботейем зимувати  в цій долині.
     Весною Тиса від танення снігу стала повноводною. Люди на дарабах спускалися у Коштіль та Солотвино за сіллю. Побачили вони вівці і захотіли їх купити. Вівчарі були молодими, здоровими й веселими хлопцями, жартуючи сказали, що продадуть вівці лише тоді, коли їм приведуть гарних дівчат.
      Незабаром покупці привели із собою дівчат, які дуже сподобалися вічарям.Згодом вони побралися і стали жити на цій долині. А так, як три вівічарі були братами Бушанами, то люди місцевість, а пізніше і село стали називати Трибушанами.

понеділок, 9 липня 2012 р.

Із минулого - в сьогодення. "Гуцули Закарпаття".


Площа закарпатської частини Гуцульщини у складі України становить близько 1,9 тис. км² і охоплює більшу частину території Рахівщини. Тут гуцули проживають у 27 населених пунктах та їх присілках. До них слід віднести ще й 16 українських та ряд етнічно змішаних сіл долини річок Рускови, Вишови і лівобережжя Тиси в Румунії. Найбільшим із сіл румунської частини Гуцульщини є Поляни (Русь Поляни), Кривий, Красна, Вишивська Долина, Бистрий, Луг, Великий Бичків, Русково. Вся ця територія у ІХ-Х ст. входила у склад історичного Закарпаття.
Закарпатська Гуцульщина з ХІV ст. перебувала у складі Марамороського комітату Угорського королівства, з 1711 р. – у складі Австрії, з 1867 р. – у складі Австро-Угорщини, з 1919 р. – у складі Чехо-Словаччини, по закінченню Другої світової війни – у складі Закарпатської області Радянського Союзу, а з 1991 р. – у складі Закарпатської області України.

четвер, 5 липня 2012 р.

Із минулого - в сьогодення."Гуцульська хата"

         Бібліотека є центром краєзнавчого напрямку в організації по створенню інтер`єру стародавньої "гуцульської хати".Ініціатором створення "гуцульської хати" є завідувачка бібліотеки. Оформлення відображає місцевий колорит 1920-30рр., де зібрано багато старовинних предметів побутового вжитку, деяким  уже понад століття (боклаг, бербениця, пранник,манглівниця, дерев`яне корито, пигляс, глиняні та дерев`яні миски, дитяча колиска і т. д.). В давнину в нашому селі одним з основних занять було вівчарство. Знаряддя праці для виготовлення вовняних ниток представлено в повному обсязі:ножниці для стриження овець, гребінь для розчісування вовни, куделя  та веретено для прядіння ниток. Декілька експонатів для "гуцульської хати" подарувала колишня директор СБК с. Ділове Бузі М. І.
Також представлено чоловічий і жіночий одяг того періоду.Бібліотекою проводяться цикли масових заходів: уроки народознавства, етнографічні години, екскурсії під час, яких присутні можуть не тільки послухати, але й побачити як жили наші предки.