Величина
і свята, моя ти Україно,
Лише тобі карать нас і судить
Нам берегти тебе, Соборну і єдину
І нам твою історію творить!
22 січня 1919 року ввійшов до
національного календаря як велике державне свято - День Соборності України.
Саме тоді на площі перед Київською Софією відбулася подія, про яку мріяли
покоління українських патріотів: на велелюдному зібранні було урочисто проголошено
злуку Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки.
Виголошення соборницької ідеї стало могутнім виявом творчої енергії нації та
прагнення до етнічної і територіальної єдності.
Соборність України – одна з важливих тем історії
України. Для українського народу, віками позбавленого своєї власної державності
та розірваного на частини між сусідніми країнами, дана проблема завжди була
особливо болючою й неймовірно складною.
Слово «соборність» включає в себе
єдність і згуртованість. У слові «соборність» ми чуємо слово «собор». Ще
великий український класик Олесь Гончар закликав: «Бережіть собори душ наших!».
Відзначення
Дня Соборності, вшанування творців Акту Злуки це не тільки суспільна потреба, а
й наш моральний обов’язок берегти світлу пам'ять незліченних жертв, принесених
українським народом на вівтар незалежності, соборності, державності. Особливо в цей складний час, коли на Сході країни ідуть бої за територіальну цілісність України.
У цей день ми особливо повинні задумуватись
над істиною: незважаючи на те, де ми народилися чи живемо – ми є українцями, нащадками лицарів
Київської Русі й запорізьких козаків. Це усвідомлення, а також любов до рідної
землі й земляків, насправді, важливіше за будь-які партійні уподобання й
політичні розбіжності.
Нехай День Соборності та Свободи
України назавжди буде джерелом надії на наше краще майбуття, і ця надія
живиться зі споконвічної героїки визвольних змагань нашого народу.
В єдності – наша сила! Тож слава
Україні та її народові! Хай береже нас Господь!
Миру вам і Божої Благодаті!
Немає коментарів:
Дописати коментар