Печатка
і Герб с. Требушани (тепер с. Ділове)
Досить часто на
своїх гербах жителі населених пунктів, зокрема міст, в давнину зображували те
чим вони займалися, яке із занять для них було найголовнішим, що давало їм і
їхнім сім’ям прожити. З появою печаток ці зображення часто ставали їх складовою
частиною.
І ось після
Другої світової війни у Діловому під час розбору одного із аварійних колишніх
єврейських будинків, у глиняному перекритті поверх дерев’яної стелі знайдено
стару печатку с. Требушани, яка була загорнута у просмалену тканину. Сховати її
міг тільки колишній сільський секретар (нотариш) Василь Никоряк. Цю знахідку
можна віднести до археологічних. Вона була гумова і можливо виготовлена ще за
часів Австрії у період проведення урбаріальної (земельної) реформи 1775-1778
рр., про що свідчить по краях неї надпис кириличним шрифтом, який звучить так
«Предсідательство урбаріальної громади в Требушанах». Крім надпису в її центрі
зображений дуб, який, на думку автора статті, і є гербом села. Про це в 60-х
роках ХХ ст. стверджував колишній дяк сільської Петро-Павлівської церкви Василь
Томенюк, переповідаючи оповідь свого дідуся,
теж Василя Томенюка. Зокрема він зазначав, що при вході до першої у
Требушанах невеликої церкви, яка стояла на Малому Подереї, де й по сьогодні
знаходиться найдавніший цвинтар села, на однім із дубових протесів (колоді)
було вирізано зображення дуба. На округлій печатці в діаметрі 3,5 см, стовбур
дуба зображено висотою у 2 см, а його гілки у діаметрі 1,5 см. Згадка про
печатку і герб села є у книзі М. Ткача «Село в центрі Європи», яка видана у
2002 році. Зображення печатки і герба у збільшеному вигляді є у музеї сільської
загальноосвітньої школи І-ІІІ ст., яке намалював місцевий художник Юрій
Романюк.
Досліджуючи
значення дуба для жителів тогочасного села, автор у процесі співбесід із
старожилами, встановив, що з появою перших поселенців на території
сьогоднішнього населеного пункту в кінці ХVI ст., одним із
основних промислів у наступних століттях, тут було вироблення догів із дуба, з
яких потім виготовляли бочки. В Требушанах у ряді його урочищ, зокрема на
Жовтім і Мішалі та інших, росли цілі дубові гаї. А як відомо, деревина дуба
дуже міцна. Дубові колоди у воді не гниють, а стають чорними (морений дуб).
Морений дуб тоді цінувався в столярних роботах. Особливо цінними були його
дубильні речовини, що просочували деревину, адже коли в дубові бочки колишні
власники виноградних плантацій заливали виноградний сік, то через тривалий
період він з допомогою дубила ставав коньяком. Сельчани у скрутні часи висушені
жолуді дуба розтирали на борошно. Чи випікали з нього хліб – невідомо, але те
що люди приготовляли напій, який називали «кавою з жолудів», є незаперечним
фактом.
М. Ткач – Історик.
Немає коментарів:
Дописати коментар