пʼятницю, 23 травня 2014 р.

Із минулого -в сьогодення


Печатка і Герб с. Требушани (тепер с. Ділове)

Досить часто на своїх гербах жителі населених пунктів, зокрема міст, в давнину зображували те чим вони займалися, яке із занять для них було найголовнішим, що давало їм і їхнім сім’ям прожити. З появою печаток ці зображення часто ставали їх складовою частиною.


І ось після Другої світової війни у Діловому під час розбору одного із аварійних колишніх єврейських будинків, у глиняному перекритті поверх дерев’яної стелі знайдено стару печатку с. Требушани, яка була загорнута у просмалену тканину. Сховати її міг тільки колишній сільський секретар (нотариш) Василь Никоряк. Цю знахідку можна віднести до археологічних. Вона була гумова і можливо виготовлена ще за часів Австрії у період проведення урбаріальної (земельної) реформи 1775-1778 рр., про що свідчить по краях неї надпис кириличним шрифтом, який звучить так «Предсідательство урбаріальної громади в Требушанах». Крім надпису в її центрі зображений дуб, який, на думку автора статті, і є гербом села. Про це в 60-х роках ХХ ст. стверджував колишній дяк сільської Петро-Павлівської церкви Василь Томенюк, переповідаючи оповідь свого дідуся,  теж Василя Томенюка. Зокрема він зазначав, що при вході до першої у Требушанах невеликої церкви, яка стояла на Малому Подереї, де й по сьогодні знаходиться найдавніший цвинтар села, на однім із дубових протесів (колоді) було вирізано зображення дуба. На округлій печатці в діаметрі 3,5 см, стовбур дуба зображено висотою у 2 см, а його гілки у діаметрі 1,5 см. Згадка про печатку і герб села є у книзі М. Ткача «Село в центрі Європи», яка видана у 2002 році. Зображення печатки і герба у збільшеному вигляді є у музеї сільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст., яке намалював місцевий художник Юрій Романюк.
Досліджуючи значення дуба для жителів тогочасного села, автор у процесі співбесід із старожилами, встановив, що з появою перших поселенців на території сьогоднішнього населеного пункту в кінці ХVI ст., одним із основних промислів у наступних століттях, тут було вироблення догів із дуба, з яких потім виготовляли бочки. В Требушанах у ряді його урочищ, зокрема на Жовтім і Мішалі та інших, росли цілі дубові гаї. А як відомо, деревина дуба дуже міцна. Дубові колоди у воді не гниють, а стають чорними (морений дуб). Морений дуб тоді цінувався в столярних роботах. Особливо цінними були його дубильні речовини, що просочували деревину, адже коли в дубові бочки колишні власники виноградних плантацій заливали виноградний сік, то через тривалий період він з допомогою дубила ставав коньяком. Сельчани у скрутні часи висушені жолуді дуба розтирали на борошно. Чи випікали з нього хліб – невідомо, але те що люди приготовляли напій, який називали «кавою з жолудів», є незаперечним фактом.

 

М. Ткач – Історик.           

Немає коментарів:

Дописати коментар