понеділок, 5 серпня 2013 р.

"Пам`ятник гуцулові в Рахові".


 

         1 червня 2008 року, післяобідньої пори, у Рахові, на площі, у «Гуцульському Парижі» (таку за Чехословаччини йому дали ще одну назву) відкрили пам’ятник Гуцулові. Це дійство відбулося у рамках святкування Дня міста. Відкрили пам’ятник голова міської ради Ярославом Думин, голова районної організації Всеукраїнського товариства «Гуцульщина» Іван Беркела та директор філії «Гуцульщина» науково-дослідницького інституту українознавства МОУ Петро Шкрібляк. Виконана робота з кованої міді скульптором Юрієм Гав’юком, висотою 1,3 м, постала у своїй скромній величі після коротких промов людей, які були причетні до її встановлення. Слово мали уже згадувані Петро Шкрібляк, Ярослав Думин, який першим побачив пам’ятник у львівській майстерні скульптора і задався ціллю встановити його в центрі Закарпатської Гуцульщини. Іван Беркела підтримав ідею і разом з однодумцями зробив чимало, щоб пам’ятник відкрили саме до 561 річниці міста.

     Автор «Гуцула» Юрій Гав’юк, виступаючи, зізнався, що його «дітищу» виповнилося більше 20 років і лише у 2008 році пам’ятник виявився потрібним. Він також подякував місту, де народився, де зростав і середовище якого сприяло формуванню його свідомості, низько вклонився першому вчителю малювання Івану Васильовичу Доробану. Священики православної і греко-католицької конфесій освятили «Гуцула» та разом з усіма присутніми помолилися за процвітання нашого краю і незалежної України.

         У розмові з відомим скульптором, автором пам’ятника Тарасу Шевченку в Рахові, яка відбулася під час чергового відвідання ним малої батьківщини 21 травня 2012 року, бесіда йшла про мотиви, які спонукали його до такої праці, тим більше, що такий пам’ятник ніхто не замовляв. Юрій Гав’юк з цього приводу сказав, що ним була задумана творча робота виставкового характеру з метою відобразити господаря Карпат – гуцула, в його незмінних вишиваній сорочці, кептарі, з перекинутим через ліве плече сердаком, крисані, з сокирою, затиснутою у правій руці, яка немовби ще раз свідчить про основне заняття жителів наших гір – лісорубство. Вираз його обличчя мав відображати прагнення до праці, турботу про сім’ю, миролюбні наміри й незалежність, що так і в давнину було притаманно жителям цієї місцини, про що свідчать й літературні джерела.

– Сам пам’ятник, – продовжував скульптор, - побував на виставках у Львові та Львівській області, а також Києві, назву «ЗНАЙМО – ХТОСМО» запропонував Іван Беркела, яку підтримано було всіма, і яка виготовлена з бронзи. Брила граніту для постаменту, вагою 9,5 тонн, була подарована Рахову  МКП «Трибушани» (с. Ділове).

Так у Рахові появився, поки що єдиний на Гуцульщині, пам’ятник-символ людям, які з середини ХIV ст. почали заселяти і освоювати цей край. У надзвичайно важких умовах, протягом майже 700 років, з покоління в покоління, рубали ліс, будували житла, розкорчовували поля, розводили худобу, розорювали клаптики землі на крутих схилах під нивки, сіяли те, що зростало і давало якусь їжу, тощо. І вони вижили, зберігши материнську мову, звичаї, традиції, обряди, пісні-коломийки, які їм передавали їхні попередні родичі й, в першу чергу, батьки.                  

                                                                   Історик – краєзнавець М. І. Ткач

Немає коментарів:

Дописати коментар