пʼятниця, 15 березня 2013 р.

Тарасової душі криниця.



        Навесні, коли тануть сніги
        І на рясті засяє веселка,
        Повні сили й живої снаги,
        Ми вивчаємо твори Шевченка.
 У  кожного народу є великі поети, яких знають усі : і дорослі і діти. Для українського народу таким поетом є Тарас Григорович Шевченко. Його ще називають Великим Кобзарем. 
       Поетові думи, болі і страждання, надії і сподівання, хвилини радості й тривоги лягли рядками на папір і зібрались у  поетичній  збірці, назва якій – «Кобзар». По народному глибинне шевченківське слово - то невичерпна скарбниця поетичної мудрості і краси. І нині викликає зачарування і подив, як у звичайному вірші Шевченка поєдналися простота і геніальність, ніжність , полум`яність і гірка сльоза . 
    «Думи мої, думи мої…». Цими словами починається перший рядок уперше виданого «Кобзаря». Тож давайте погортаємо сторінки «Кобзаря», глибше відчуємо в них красу рідної землі та любов поета до України.
  І саме тому в нашій бібліотеці відбувся поетичний марафон: « Скарби безсмертного Кобзаря», під час якого діти читали поезії: «Думи мої, думи мої», «Тополя», «Мені тринадцятий минало», «Садок вишневий коло хати», «І виріс я на чужині», «Заповіт», та інші. Учасників відзначено подяками.
  До уваги присутніх також було представлено відео-презентацію "Обличчя української  історії  Т. Г.  Шевченко" .                                                                       

 

 

Немає коментарів:

Дописати коментар