"Десною зачарований".

Олександр Довженко
(1894-1956)

«Слов’янство поки що дало світові в кінематографі одного

великого митця, мислителя і поета – Олександра Довженка.»

Чарлі Чаплін

Народився 10 вересня 1894р. в с. В’юнище на Чернігівщині у родині неписьменних селян.

Навчався у місцевій початковій та вищій школах.

У 1911р. вступив до Глухівського вчительського інституту.

Після закінчення інституту у 1914р. учителював у Житомирі, Києві.

У 1917р. вступив до Київського комерційного інституту на економічний факультет.

Захопившись революцією, служить у петлюрівській армії. За цу у 1919р. засудили його до ув’язнення в концтаборах. Однак його врятували.

У 1920р. приєднався до КП(б)У, з якої згодо виключений.

У 1921р. направили за кордон на дипломатичну службу(Варшава, Париж, Лондон).

У 1922-1923рр. живе у Берліні, обіймає посаду секретаря генконсульства УСРР у Німеччині.

По поверненні в Україну, влітку 1923 року, оселяється у Харкові. Відвідує засідання «Гарту», невдовзі стає співзасновником ВАПЛІТЕ.

Згодом через ВАПЛІТЕ зближується з ВУФКУ, але у Харкові у той час єдиним драматичним мистецтвом був театр, а Довженка театр не цікавив.

З 1925 року р. стажист по агітфільму «Червона Армія».

Від’їжджає до Одеси закінчувати фільм, де влаштовується режисером на кінофабриці. У 1926р. створив за своїми сценаріями перші фільми «Вася-реформатор» і «Ягідка кохання».

Перший серйозний успіх прийшов у 1929 році після виходу на екрани фільму «Звенигора». «Звенигора» була сенсацією 1928 року, але водночас це був початок особистої трагедії Довженка — за цю стрічку, та згодом за фільм «Земля» його будуть постійно звинувачувати у буржуазному націоналізмі.

У 1930р. одружується з акторкою Юлією Солнцевою.

У 1933р. переїздить до Москви, а потім на Далекий Схід.

У 1935р. нагороджують орденом Леніна.

На початку війни потрапляє в Уфу та до Ашхабаду. Іде добровольцем на війну, як кореспондент газети «Красная армия».

У 1943р. завершує кіноповість «Україна в огні», яку Сталін заборонив.

До останніх днів живе в Москві, працює на «Мосфільмі».

25 листопада 1956р. помер у Москві.

 

                РЕКОМЕНДУЄМО   ПРОЧИТАТИ:

1.   Довженко ,О. Твори: У 5 т,— К., 1983—1985.                                             2. Довженко .О. Україна в огні: Кіноповість, щоденник.— К., 1990            3. Довженко, О. Господи, пошли мені сили: Щоденник, кіноповісті, оповідання, фольклорні записи, листи, документи.— Харків, 1994.

4.Довженко,О.Зачарована Десна.Оповідання.Щоденник (1941-1956).-К.:Дніпро.-2008.-504с.

5.Довженко,О.Незабутнє (1941-1943) Оповідання.-К.:Дніпро.-1980.-189 с.

6. Довженко, О. Кіноповісті. Оповідання.-К.:Наукова думка,-1986.-708 с.