За переписом
1930 року на Рахівщині за Чехословаччини, крім окружного державного
заготівельного управління та 8 лісних управ (лісництв), діяло ще 47
промислових, господарських та транспортних об’єктів.
Найдавніше із
промислових було добування солі у Солотвині. Солоні джерела та озера, запалі
ями та провалля у багатьох місцях є свідченням про минулий солевидобуток. У
стародавніх соляних шахтах знайдено римські монети ІІ-IV ст. н. р. Вони
свідчать про торгівельні стосунки з римлянами. Але про добування солі у більш
давніші часи свідчить розташоване в урочищі Читатя городище ІХ-VI ст. до н. е.,
очевидно жителі якого так довго не змогли б там прожити без солі. Але люди
поблизу одного з найдивовижніших мінералів, який в давнину прирівнювався до
золота і був валютою, із-за якого часто велися війни,могли проживати із
незапам’ятних часів. Документально підтверджено, що у 1778 році на місці
добування солі була закладена копальня «Крістіна», через 3 роки «Вайтех», а у
1789 р. – «Мікулаш» («Мікловші») і «Кунгута» («Кунігунда»), пізніше ще й інші,
які постійно поглиблювалися і розширювалися. У 1930 році сіль добували на
копальнях «Франтішек» («Ференц») і «Людвіг», у яких глибина від поверхні до їх
дна досягала від 140 до 157 м.



