Сторінки

понеділок, 30 травня 2016 р.

Знак у Діловому, що визначає географічний центр європи, встановили австо-угорці в 1887 році

                                                                             
                                                  

Геодезичний знак зберігся до наших часві у первинному вигляді
    Центральна точка Єропи розташована на Закарпатті, між містами Тячів та Рахів на трасі Мукачево - Рогатин. Це місце надзвичайно популярне серед туристів та подорожуючих. Чому саме тут і хто визначив центр Європейського континенту?
   Ще за часів Автро-Угорщини, а саме у 1885–1887 роках, географи з Імператорсько-Королівського військово-географічного інституту у Відні проводили геодезичні дослідження на території сучасної Закарпатської області для планованого прокладання залізниці Рахів-Сігет.
    Після ретельного вивчення місцевості географи встановили в селі Ділове (Рахівський район Закарпатської області) двометровий кам’яний знак у формі зрізаної чотиригранної піраміди (координати 47°57′ північної широти та 24°11′ східної довготи) з таким написом на латині:
  «Це постійне, точне вічне місце, визначене спеціальним апаратом, виготовленим в Австро-Угорщині, зі шкалою меридіанів і паралелей в Європейській системі широт і довгот. Встановлений тут Центр Європи у 1887 році».
     Геодезичний знак пережив дві світових війни й дійшов до нашого часу у своєму первинному вигляді. Але, оскільки геодезичний знак мав дуже скромний вигляд, то поруч з ним 27 травня 1977 року встановили пам’ятну стелу заввишки 7,2 м. Паралельні лінії стели символізують чотири сторони світу. На висоті 6 м 60 см встановлена куля, що символізує планету Земля. Куля ще несе технічне навантаження — сполучає пластини, що робить стелу стійкішою, - пише Відкривай Україну.


четвер, 26 травня 2016 р.

Франкове ймення рідне й дороге...

             
     Наприкінці травня в Діловецькій школі відбувся літературно-музичний ранок "Багатогранність таланту Великого Франка" приурочений 160 річниці від дня народження та 100 років від дня смерті І. Франка.      Вступивши в ювілейний рік ми повинні перейматися величчю його духу, воїстину титанічною працею, яку безкорисно поклав на вівтар служіння своєму народові Іван Франко.

середа, 25 травня 2016 р.

середа, 11 травня 2016 р.

Війна і перемога: біль і пам"ять

   Минула 71-ша річниця з того часу, як прозвучали залпи салюту на честь Великої Перемоги над фашистським нацизмом у Другій  Світовій війні. Сьогодні свято Перемоги  для кожної людини є хвилюючим, зі смаком сліз.  Воно болем відгукується в кожному серці, оскільки немає, жодної української сім"ї, якої не торкнулася б війна. З року в рік в травневі весняні дні ми збираємося біля Обеліску Слави, де викарбувані імена героїв,які  своє життя  віддали за перемогу над фашизмом. Наше покоління вдячне тим ветеранам війни, кому пощастило залишитися в життєвому строю і розбудовувати  рідну, неньку -Україну..Ми повинні пам"ятати і в 70 і в 100 років тих, хто загинув за цей травненвий день за Перемогу!.

пʼятниця, 6 травня 2016 р.

Відомі люди села


                Пекарюк Василь Васильович

                       (24.12.1942 – 04.10.2006 )

     Народився 24 грудня 1942 року в селі Ділове (тоді Требушани) на Рахівщині у сімї лісника. Батько - Пекарюк Василь Васильович , після повернення з Другої світової війни  та закінчення Сторожинецької лісної школи, працював лісником у Діловецькому лісництві, а мати – Пекарюк (дівоче Руснак)  була домогосподаркою. Мати була щасливою і  дуже раділа своєму первістку, заколисуючи його, співала прекрасних гуцульських пісень, які незримо переливалися дитині в душу і серце. Батько, награваючи на дзвінких гуцульських цимбалах, привив любов синові до гуцульських народних мелодій. А коли Василь трохи підріс,  водив його лісовими стежками, розповідаючи про звірів і птахів, про дерева і кущі, вчив розпізнавати лікарські рослини, збирати гриби і ягоди та берегти красу природи. І виростав Василько з доброю і поетичною душею, закоханий в природу і пісню. Водночас був дуже енергійним, неспокійним хлопцем, бо мав свою харизму.У сім’ї було ще двоє дітей:Наталія і Роман,які,як і старший брат, стали вчителями.