Пантелеймон Куліш (1819 - 1897)Святе слово- рідна мати;
Єсть іще святиня вища,
Богові мийліша-
Рідная Вкраїна
П.Куліш
Починаючи з 1856р., коли було
одержано дозвіл друкуватися, Куліш активно працював, особливо як прозаїк
(переробив і опублікував «Чорну раду»), як збирач і видавець
фольклорно-етнографічних матеріалів (у 1856 — 1857 рр. видано два томи «Записок
о Южной Руси»), багато зробив у справі відродження української журналістики
(підготовка і видання альманаху «Хата», журналу «Основа»). На творах
письменника цієї доби і напрямкові «Основи», до редакції якої він входив, уже
позначилася зміна поглядів Куліша. Ще помітнішою вона стала після реформи
1861р., яка задовольнила ліберальну буржуазію. Поглибилися і його ідейні
розходження з Шевченком, загалом аж до неприйняття творчості революційного
поета. Закономірно, що у 60-ті роки, після придушення повстання у Польщі, Куліш
був направлений сюди провідником політики царизму як «директор духовних справ».
З кінця 60-х років активно підтримував зв'язки з народовськими громадсько-культурними
діячами Галичини, претендуючи на роль їх духовного вождя. Він підносив теорію
культурництва, класового миру, боявся революційності народних мас; все
послідовніше виявлявся його аристократизм, зневага до «черні».
Тритомна «История воссоединения
Руси» (1874 — 1877) засвідчила, що в цей час Куліш остаточно перейшов на
реакційні позиції: зібравши цінний фактичний матеріал, автор тлумачив його як
типовий буржуазний історик, відверто засуджуючи визвольні народні рухи. В
останній період свого життя письменник видав збірки оригінальних поезій
«Хуторна поезія» (1882), «Дзвін» (1893), багато перекладав, зокрема твори
Шекспіра; переспіви з Байрона, Гете, Шіллера, Гейне склали його збірку
«Позичена кобза» (1897). Помер Куліш 14 лютого 1897р. на своєму хуторі
Мотронівка, де і похований…
Тож приходьте у бібліотеку, книги українського письменника, перекладача та фольклориста ви знайдете на книжковій виставці "Шедеври української класики"
 |
Немає коментарів:
Дописати коментар